Відповідь: Концептуальна помилка у думці податківців полягає в тому, що вони тлумачать надання благодійної допомоги як окремий вид господарської діяльності. А тому й приходять до помилкового висновку.

Відповідно до п.291.4. ст.291 Податкового кодексу України суб’єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку. Зокрема, до другої групи – віднесено фізичних осіб – підприємців, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

• не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
• обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

І дійсно, згідно з пп.298.2.3. ст.298 ПКУ платники ЄП зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку (пп.7).

Однак податківці забули, що слід виходити з того, що у вказаних нормах ПКУ йдеться про суб’єктів господарювання та про господарську діяльність.

Згідно зі ст.55 Господарського кодексу України суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб’єктами господарювання є, у тому числі, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Згідно зі ст.3 ГКУ під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Водночас господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва – підприємцями.

Та й сам Податковий кодекс «міркує» у цьому ж напрямку. Згідно з пп.14.1.36. ст.14 ПКУ господарська діяльність – це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Далі виникає питання про те, чи можна вважати благодійну діяльність господарською діяльністю, та зокрема підприємництвом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» від 05.07.2012 № 5073-VI благодійна діяльність – це добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара. Тобто благодійна діяльність не пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, та не спрямована на отримання доходу, що є кваліфікуючою ознакою господарської діяльності як за ГКУ, так і за ПКУ.

Благодійником визнається дієздатна фізична особа або юридична особа приватного права (у тому числі благодійна організація), яка добровільно здійснює один чи декілька видів благодійної діяльності. Тобто не суб’єкт господарювання, а просто фізична чи юридична особа.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» цілями благодійної діяльності є не отримання доходу, а надання допомоги для сприяння законним інтересам бенефіціарів у сферах благодійної діяльності, визначених цим Законом, а також розвиток і підтримка цих сфер у суспільних інтересах.

А ст.6 цього ж Закону благодійною пожертвою визнає безоплатну передачу благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до цього Закону.

Узагальнюючи викладене, слід зазначити, що:

• благодійна допомога ЗСУ не є господарською діяльністю, тим більше не є підприємницькою діяльністю;
• бути благодійником не означає бути суб’єктом господарювання чи здійснювати господарську діяльність, тим більше займатися підприємництвом;
• надання благодійної допомоги ЗСУ не створює обов’язку вносити в реєстр платників єдиного податку благодійну діяльність, як окремий вид діяльності спрощенця.

За своєю суттю благодійна діяльність більше відповідає розпорядженню власними коштами аніж господарюванням. Принаймні для тих, хто робить відповідну благодійну пожертву. Отже, благодійна діяльність у цьому разі словом діяльність взагалі позначена випадково і нелогічно, коли мова йде про благодійників. Коли віряни на Великдень роблять пожертви на церкву вони не займаються господарською діяльністю. Гадаю, навіть податківці серед таких вірян є.

І як висновок, хотів би я побачити наказ контролюючого органу про анулювання свідоцтва платника ЄП через те, що той надав благодійну допомогу на користь ЗСУ.

Гадаю, в суді цей наказ не складно буде скасувати не лише тому, що він суперечить закону, а ще й тому, що наразі, всі українці є благодійниками, усі допомагають ЗСУ і волонтерам. Навряд чи якийсь суддя візьме на себе відповідальність визнати такий наказ контролюючого органу правомірним.

  О.Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді