Відповідь: Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX статтю 102 ПКУ було доповнено пунктом 102.9 згідно із яким на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупинявся перебіг строків, визначених ПКУ, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених ПКУ.

На підставі Закону № 3219-IX від 30.06.2023 пункт 102.9 статті 102 було виключено з ПКУ. Тож, з 01.08.2023 зупинення перебігу строків, визначених ПКУ, припинилося.

Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями, зокрема 257 (Загальна позовна давність у три роки), 258 (Спеціальна позовна давність) цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Зазначений карантин в Україні був скасований з 01.07.2023. Тож перебіг зазначених видів позовної давності з 01.07.2023 був поновлений.

Позовна давність у вексельних правовідносинах регулюється спеціальним Законом – УНІФІКОВАНИМ ЗАКОНОМ про переказні векселі та прості векселі. Згідно зі ст.70 цього Закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Позовні вимоги держателя до індосантів і до трасанта погашаються після закінчення одного року від дати протесту, здійсненого у встановлений строк, або від дати настання строку платежу, якщо є застереження «обіг без витрат».

Позовні вимоги індосантів один до одного і до трасанта погашаються із закінченням шести місяців, які відраховуються з дня, коли індосант акцептував вексель і здійснив платіж за ним, або з дня, коли до нього був пред’явлений позов.

Згідно зі ст.71 Уніфікованого Закону перерва перебігу строків позовної давності має силу лише щодо тієї особи, стосовно якої строки перервалися.

Отже, строк давності по вексельних зобов’язаннях є специфічним, регулюється він спеціальним Законом, а не нормами ПКУ чи ЦКУ. Тому на строки давності у вексельних відносинах не поширюється дія вказаних норм ПКУ та ЦКУ.

  О.Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді