Щодо об’єднання РРО і POS-терміналу

Висновок науково-правової експертизи № ххх

з питань щодо застосування аналогії закону до одночасного застосування платіжного термінала (POS-термінал) з РРО/ПРРО

 

м. Київ                                                                            04 квітня 2024 року

Цей висновок науково-правової експертизи підготовано на підставі Законів України «Про судову експертизу» та «Про наукову та
науково-технічну експертизу» від 10.02.1995 № 51/95-ВР, наказу Міністерства освіти і науки України «Про проведення державної акредитації фізичних та юридичних осіб на право проведення наукової та науково-технічної експертизи» від 12.01.2004 № 12, та заяви на проведення науково-правової експертизи від адвоката _________, що представляє інтереси Товариство з обмеженою відповідальністю «________» (код ЄДРПОУ ______), стосовно питання обов’язкового поєднання чи з’єднання платіжного термінала (POS-термінал) з РРО/ПРРО під час його застосування а також обов’язкового відображення рядків 11-18 фіскального чека у разі, якщо у суб’єкта господарювання не з’єднаний або не поєднаний РРО/ПРРО з POS-терміналом.

У заяві від 22.03.2024 на проведення науково-правової експертизи адвокат ___________, що представляє інтереси Товариство з обмеженою відповідальністю «___________»,  просить надати висновок науково-правової експертизи з наступних питань:

 

1) Чи передбачено законодавством України обов’язок суб’єктів господарювання з’єднувати або поєднувати платіжний термінал (POS-термінал) з РРО/ПРРО під час його застосування?

 

2) Чи має право суб’єкт господарювання з’єднувати чи поєднувати РРО та платіжний термінал (POS-термінал), за умови, що правовласники (постачальники) РРО або платіжного термінала (POS-термінала) не надають згоди на внесення змін в програмне забезпечення або технічні характеристики обладнання?

 

3) Чи обов’язково відображати рядки 11-18 фіскального чека у разі, якщо у суб’єкта господарювання не з’єднаний або не поєднаний РРО/ПРРО з POS-терміналом?

 

4) Чи передбачена відповідальність за відсутність у фіскальному чеку, сформованому на РРО та/або ПРРО, реквізитів рядків 11 – 18, якщо у суб’єкта господарювання не з’єднаний або не поєднаний РРО/ПРРО з платіжним терміналом?

 

Висновок складено для подання до суду та інших установ.

 

Експерт про кримінальну відповідальність згідно із ст.384 КК України
за дачу завідомо неправдивого висновку попереджений.

 

 

_______________ Олександр ЄФІМОВ

 

 

Нормативно-правові акти та документи, використані при проведенні науково-правової експертизи:

  1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV;
  2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV;
  3. Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI;
  4. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV.
  5. Закон України «Про державні лотереї України» від 06.09.2012
    № 5204-VI (Закон № 5204);
  6. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 07.1999 № 996-ХIV (Закон № 996);
  7. Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 07.1995 № 265/95-ВР (Закон № 265); (https://ips.ligazakon.net/document/Z950265?an=778930)
  8. Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 12.2019
    № 361-IX (Закон № 361);
  9. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов’язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)» від 21.01.2016 № 13, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350; (https://ips.ligazakon.net/document/re28350?an=43)
  10. Наказ Міністерства фінансів України «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року № 13» від 18.06.2020 № 306, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.07.2020 за № 624/34907; (https://ips.ligazakon.net/document/RE34907?an=1&ed=2020_06_18)
  11. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження порядків щодо реєстрації реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій» від 14.06.2016 № 547, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.07.2016 за № 918/29048; (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0918-16#n23)
  12. Наказ Державної податкової служби України «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій» від 21.12.2020 № 744, у редакції наказу Державної податкової служби України від 29.12.2023 № 1122; (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0744912-20#Text)
  13. Постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» від 29.07.2022 № 164. (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0164500-22#n20)
  14. Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.11.2023 у справі № справа № 640/23582/21.
  15. Хропанюк В.М. Теорія держави і права: https://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Pravo/Hrop/11.php

 

Алгоритм науково-правового дослідження

 

Цей науково-правовий висновок побудований за наступним алгоритмом:

  1. Дослідження правової суті фіскального чеку, що формується при використанні РРО/ПРРО, та касового чеку, сформованого при використанні POS-терміналу.
  2. Дослідження правового регулювання поєднання та з’єднання РРО/ПРРО з POS-терміналом як з точки зору обов’язку, так і з точки зору права суб’єкта господарювання на такі дії.
  3. Дослідження питання обов’язковості відображення рядків 11-18 фіскального чека у разі, якщо у суб’єкта господарювання не з’єднаний або не поєднаний РРО/ПРРО з POS-терміналом.
  4. Дослідження питання відповідальності за відсутність у фіскальному чеку, сформованому на РРО та/або ПРРО, реквізитів рядків 11 – 18, якщо у суб’єкта господарювання не з’єднаний або не поєднаний РРО/ПРРО з платіжним терміналом.
  5. Висновки.

 

Правова суть фіскального чеку, що формується при використанні РРО/ПРРО, та касового чеку, сформованого при використанні POS-терміналу

 

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (Закон № 265).

Його дія поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Згідно зі ст.1 Закону № 265:

реєстратор розрахункових операцій – це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп’ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;

розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

розрахунковий документ – це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну. Для подальшої зручності застосовуватиметься узагальнене поняття розрахункового документа – «фіскальний чек», яке використовується в Положенні про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів.

 

Перелік обов’язків суб’єктів господарювання у сфері використання РРО/ПРРО міститься у ст.3 Закону № 265, відповідно до якої суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції, зокрема зобов’язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

3) застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з додержанням встановленого порядку їх застосування;

4) забезпечувати цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення;

5) у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій або програмних реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;

6) забезпечувати зберігання (у разі використання) використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення;

7) подавати до контролюючих органів звітність, пов’язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв’язку.

9) щоденно створювати у паперовій та/або електронній формі реєстраторами розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) або програмними реєстраторами розрахункових операцій фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій;

10) створювати контрольні стрічки у паперовій та/або електронній формі і забезпечувати їх зберігання:

на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) – протягом трьох років;

на програмних реєстраторах розрахункових операцій у разі здійснення розрахункових операцій у режимі офлайн відповідно до цього Закону – до моменту передачі електронних розрахункових документів, електронних фіскальних звітів, електронних фіскальних звітних чеків до фіскального сервера контролюючого органу;

11) проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями;

12) вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб – підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб’єкт господарювання зобов’язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб’єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об’єкті).

14) вводити в експлуатацію, проводити технічне обслуговування без порушення раніше здійсненого належним чином опломбування реєстратора розрахункових операцій, ремонтувати реєстратори розрахункових операцій через центри сервісного обслуговування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

15) надавати в паперовій та/або електронній формі покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший розрахунковий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Порушення цього правила тягне за собою відповідальність, передбачену зазначеним законом, але не може бути підставою для застосування до порушника адміністративних чи фінансових санкцій, передбачених законодавством з питань оподаткування;

16) у разі виявлення несправностей реєстратора розрахункових операцій, а також пошкодження засобів контролю протягом робочого дня, в якому виявлено несправності чи пошкодження, письмово або засобами електронних комунікацій в довільній формі повідомити центр сервісного обслуговування, а також протягом двох робочих днів після дня виявлення несправностей чи пошкодження письмово або засобами електронних комунікацій в довільній формі повідомити про це контролюючий орган, у якому суб’єкт господарювання зареєстрований платником податків.

У разі виявлення несправностей програмного реєстратора розрахункових операцій протягом дня, в якому виявлено несправність, засобами електронних комунікацій повідомити про це контролюючий орган, виробника програмного реєстратора розрахункових операцій та/або центр сервісного обслуговування (за наявності) за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У разі проведення розрахункових операцій у період відсутності зв’язку між програмним реєстратором розрахункових операцій та фіскальним сервером контролюючого органу протягом години після відновлення такого зв’язку повідомити контролюючий орган засобами електронних комунікацій про час і дату початку та завершення проведення розрахункових операцій у цей період за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У разі проведення розрахункових операцій у період відсутності зв’язку між програмним реєстратором розрахункових операцій та фіскальним сервером контролюючого органу зазначати у розрахунковому документі про проведення розрахункової операції у режимі офлайн.

 

Закон № 265 не містить застереження про те, що зазначений перелік обов’язків суб’єкта господарювання у сфері застосування РРО/ПРРО підлягає розширеному тлумаченню або не є вичерпним. В силу ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

 

Згідно зі ст.8 Закону № 265 форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов’язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зміст розрахункових документів, тобто фіскальних чеків, несе в собі важливу інформацію як для споживача, так і для контролюючого органу. Належно оформлений фіскальний чек за своєю правовою суттю є доказом отримання споживачем товару, роботи, послуги та водночас підставою для пред’явлення претензій продавцю у разі виявлення недоліків товару, роботи послуги. З іншого боку, фіскальний чек забезпечує контролюючий орган інформацією, необхідною йому для здійснення контрольних та фіскальних функцій. З цією метою законодавцем передбачено, зокрема, наявність зв’язку між програмним реєстратором розрахункових операцій та фіскальним сервером контролюючого органу.

Закон № 265, як було зазначено, делегує функцію визначення змісту фіскального чека уповноваженому органу державної влади. Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350 (далі – Положення № 13).

Цим Положенням визначено форми і зміст розрахункових документів / електронних розрахункових документів, які в обов’язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням Інтернету, при здійсненні розрахунків суб’єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.

Розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на надані такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Згідно з п.2 розділу ІІ Положення № 13 фіскальний чек має містити такі обов’язкові реквізити:

найменування суб’єкта господарювання (рядок 1);

назва господарської одиниці – найменування, яке зазначене в документі на право власності або користування господарською одиницею і відповідає довіднику «Типи об’єктів оподаткування» та повідомлене ДПС формою 20-ОПП (рядок 2);

адреса господарської одиниці – адреса, яка зазначена в документі на право власності чи користування господарською одиницею (назва населеного пункту, назва вулиці, номер будинку/офісу/ квартири) та повідомлена ДПС формою 20-ОПП (рядок 3);

для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, – індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з ПКУ; перед номером друкуються великі літери «ПН» (рядок 4);

для СГ, що не є платниками ПДВ, – податковий номер або серія та номер паспорта / номер ID картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), перед яким друкуються великі літери «ІД» (рядок 5);

якщо кількість придбаного товару (обсяг отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, – кількість, вартість одиниці виміру придбаного товару (отриманої послуги) (рядок 6);

код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7);

цифрове значення штрихового коду товару (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством, а у разі непередбачення – за бажанням платника) (рядок 8);

цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9)

назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ (рядок 10);

ідентифікатор еквайра та торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати (рядок 11);

ідентифікатор платіжного пристрою (рядок 12);

сума комісійної винагороди (у разі наявності) (рядок 13);

вид операції (рядок 14);

реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки), допустимі правилами безпеки платіжної системи, перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ» (рядок 15);

напис «ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (найменування платіжної системи, платіжний інструмент якої використовується, код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі та/або код транзакції в платіжній системі, значення коду) (рядок 16);

підпис касира (якщо це передбачено правилами платіжної системи), перед яким друкується відповідно напис «Касир» (рядок 17);

підпис держателя електронного платіжного засобу (платіжної картки) (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи «Касир» та «Держатель ЕПЗ» (рядок 18);

позначення форми оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит, тощо), суму коштів за цією формою оплати та валюту операції (рядок 19);

загальна вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО» (рядок 20);

для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, – окремим рядком літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкуються великі літери «ПДВ» (рядок 21);

для СГ роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (СГ, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ), – окремим рядком літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкується назва такого податку (рядок 22). У реквізиті «Акцизний податок» його назва наводиться згідно з Кодексом. За потреби дозволяється використовувати скорочення;

заокруглення (рядок 23);

до сплати (рядок 24);

фіскальний номер касового чека / фіскальний номер електронного касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина, секунда) проведення розрахункової операції (рядок 25);

QR-код, який містить у собі код автентифікації повідомлення (МАС) цього чеку, дату і час здійснення розрахункової операції, фіскальний номер касового чека / фіскальний номер електронного касового чека, суму розрахункової операції, фіскальний номер РРО / фіскальний номер ПРРО) (рядок 26);

для касового чека, що створюється програмним реєстратором розрахункових операцій:

позначку щодо режиму роботи (офлайн/онлайн), в якому створений касовий чек програмним реєстратором розрахункових операцій (рядок 27), контрольне число, сформоване в режимі офлайн (рядок 28);

заводський номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ЗН». Заводський номер для програмних реєстраторів розрахункових операцій не зазначається (рядок 29);

фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН» або фіскальний номер програмного реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН ПРРО» (рядок 30);

напис «ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК» та графічне зображення найменування або логотипу виробника (рядок 31).

Зазначена інформація, як було вже вказано, призначена для користувачів двох категорій: споживачів та контролюючих органів. Її обсяг забезпечує можливість споживачам захистити свої права у разі їх порушення, та контролюючим органам – виконати свої фіскальні та контролюючі функції.

 

Загальні вимоги Національного банку до емісії/еквайрингу платіжних інструментів, що емітуються (уключаючи електронні платіжні засоби, передплачені платіжні інструменти), та здійснення розрахунків з їх використанням, встановлені Положенням про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022  № 164 (далі – Положення № 164).

Згідно з п.3 розділу І Положення № 164:

документ за операцією з використанням платіжних інструментів – це документ, що підтверджує виконання операції з використанням платіжного інструменту;

еквайринг платіжних інструментів (еквайринг) – це платіжна послуга, що полягає у прийнятті платіжних інструментів, результатом якої є переказ коштів отримувачу та/або видача коштів у готівковій формі;

еквайрингова установа (еквайр) – це надавач платіжних послуг, який надає послугу еквайрингу платіжних інструментів та має ліцензію на надання такої послуги;

електронний платіжний засіб – це платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом;

емісія платіжних інструментів (емісія) – це платіжна послуга, що надається емітентом платіжних інструментів на договірних засадах із користувачем, яка полягає у випуску (наданні) користувачу платіжного інструменту для ініціювання та оброблення платіжних операцій;

емітент платіжних інструментів (емітент) – це надавач платіжних послуг, який надає послугу емісії платіжних інструментів та має право на надання такої послуги відповідно до законодавства України;

користувач – це фізична або юридична особа, яка має намір отримати чи отримує платіжну послугу від емітента;

надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку – це надавач платіжних послуг, у якого відкритий рахунок користувача для виконання платіжних операцій;

фізичний платіжний термінал – це електронний програмно-технічний пристрій, що дає змогу здійснювати платіжні та інші операції з використанням платіжних інструментів та/або їх реквізитів. Фахівці його ще називають POS-термінал (від англ.  point of sale  – точка продажу і від англ.  terminal – закінчення), що, зазвичай, означає електронний програмно-технічний пристрій для прийому до оплати платіжних карток.

 

Згідно з п.160 Положення № 164 документи за операціями з використанням платіжних інструментів повинні містити такі обов’язкові реквізити:

  1. ідентифікатор еквайра або інші реквізити, за допомогою яких є можливість ідентифікувати еквайра;
  2. ідентифікатор отримувача:
    • для юридичної особи – найменування та код за ЄДРПОУ;
    • для фізичної особи-підприємця та фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, – РНОКПП або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта);
    • для фізичної особи – унікальний (повний) номер платіжного інструменту/номер рахунку/електронний гаманець/унікальний ідентифікатор, лише якщо унікальний ідентифікатор було зазначено в платіжній інструкції;
  3. ідентифікатор платіжного пристрою;
  4. дату та час здійснення операції;
  5. суму та валюту операції;
  6. суму комісійної винагороди еквайра (за наявності);
  7. унікальний номер платіжного інструменту держателя [зазначається унікальний (повний) номер платіжного інструменту держателя, включаючи платіжні операції, здійснені на користь фізичної особи]. Унікальний номер платіжного інструменту держателя може зазначатися у форматі, що дозволений правилами безпеки емітента або платіжної системи (для платіжних інструментів, що використовуються для здійснення операцій у платіжній системі), у разі здійснення платіжної операції на користь торговця (платіжної операції, метою якої є оплата вартості товарів чи послуг цього торговця).
  8. призначення платіжної операції;
  9. унікальний код операції/у разі використання платіжного інструменту в платіжній системі: найменування платіжної системи та код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі.

Внутрішні документи надавача платіжних послуг та/або правила платіжних систем можуть передбачати також інші додаткові реквізити документів за операціями з використанням платіжних інструментів.

 

Що ж до користувача, то згідно з п.161 Положення № 164 інформація про операції, здійснені з використанням платіжного інструменту, що надається йому емітентом, повинна містити відомості в розрізі кожної операції:

  1. відомості, які дають змогу ідентифікувати виконані платіжні та/або інші операції;
  2. інформацію про отримувачів;
  3. суми платіжних операцій у валюті платіжних операцій;
  4. суму всіх комісійних винагород та зборів, що утримані емітентом за виконання платіжної та/або іншої операції (за наявності технічної можливості розмір кожної комісійної винагороди зазначається окремо);
  5. іншу інформацію, визначену в договорі з користувачем.

 

Слід зазначити, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів (касові чеки) згідно з Положенням № 164 мають містити обов’язкові реквізити, які дублюють реквізити рядків 11-18 фіскального чека згідно з Положенням № 13. А тому, повну інформацію як щодо оплаченого товару, робіт, послуг, так і щодо платіжної операції і споживач може отримати з фіскального та з касового чека у сукупності, або ж з фіскального чека у разі наявності в ньому заповнених рядків 11-18.

 

Правове регулювання обов’язковості поєднання та з’єднання РРО/ПРРО з POS-терміналом.

 

Поєднання та з’єднання РРО/ПРРО та POS-терміналу слід розглядати як з точки зору технічної можливості цих процесів, так і з точки зору юридичної. Предметом правового дослідження у цьому Висновку є наявність у законодавстві обов’язку суб’єкта господарювання поєднувати чи з’єднувати РРО/ПРРО з POS-терміналом.

Ані Закон № 265, ані Положення № 164 не врегульовують відносини щодо одночасного застосування суб’єктом господарювання РРО/ПРРО та POS-терміналу. Що ж стосується Положення № 13, в якому містяться застереження щодо цих відносин, то слід зазначити, що поєднання чи з’єднання РРО/ПРРО з POS-терміналом в ньому застережені не як правило поведінки – диспозиція, а як гіпотеза норми права.

 

Норма права (правова норма) – це загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки, що гарантується державою, відображає рівень свободи громадян і організацій, виступає регулятором суспільних відносин.

Як відомо з курсу теорії права ідеальна норма права складається з трьох структурних елементів: гіпотези, диспозиції та санкції. Вербально це можна зобразити у такий спосіб: гіпотеза (якщо), диспозиція (то), санкція (інакше).

Гіпотеза (якщо…) – це частина правової норми, що вказує на конкретні об’єктивні обставини, за наявності чи відсутності яких реалізується ця норма права. Гіпотеза визначає обставини, за яких задіюється правило поведінки, вона надає таким обставинам значення юридичного факту.

Проста гіпотеза передбачає якусь одну умову, через яку реалізується юридична норма.

Складна гіпотеза пов’язує дію норми із наявністю двох або більше умов.

Вчений-правник В.М. Хропанюк зазначав: «гіпотеза (припущення) – це елемент правової норми, в якому вказується, за яких умов слід керуватися цим правилом. У гіпотезі викладаються ті фактичні обставини, за наявності яких в осіб виникають юридичні права та обов’язки» [13].

Диспозиція – це частина норми права, яка формулює саме правило правомірної поведінки, або ознаки неправомірної поведінки. У цивільному праві та інших регулятивних галузях диспозиції виступають як правило правомірної поведінки. У кримінальному праві та інших правоохоронних галузях більшість диспозицій містить ознаки заборонених діянь. За способом опису розрізняють диспозиції прості, описові, бланкетні та відсильні.

Проста диспозиція містить вказівку на діяння без опису його ознак, так як вони досить очевидні.

Описова диспозиція містить ознаки правомірної чи неправомірної поведінки.

Той самий професор В.М.Хропанюк вказує, що «диспозиція (розпорядження) – це елемент правової норми, в якому вказується, якою може чи має бути поведінка за наявності умов, передбачених гіпотезою. Диспозиція розкриває саме правило поведінки, зміст юридичних прав і обов’язків осіб» [13].

 

Отже, гіпотеза – це той елемент норми права, який обумовлює застосування норми права, за наявності гіпотези виникає обов’язок суб’єктів правовідносин вчиняти певні дії, або утримуватися від них. Відсутність обставин, що складають гіпотезу усуває обов’язок суб’єктів вчиняти вказані дії чи утримуватися від них, обов’язок виконувати правило (диспозицію норми права).

 

Аналіз (навіть поверховий) пункту 4 Розділу ІІ Положення № 13 свідчить про те, що він містить гіпотезу і диспозицію (її частину) норми права. Так, гіпотезою є обставина «застосування під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з’єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій». А диспозицією є правило: «рядки 11 – 18 видаткового чека заповнюються» відповідно до п.2, в якому зазначено безпосередньо обсяг інформації, яка має бути вказана у цих рядках.

Оскільки диспозицією, як було вказано раніше, є правило, що застосовується за наявності відповідної гіпотези, то відсутність гіпотези звільняє суб’єктів правовідносин від обов’язку виконання такого правила, оскільки воно втрачає свою обов’язковість у цьому разі.

Більше того, наявність гіпотези у п.4 Розділу ІІ Положення № 13 свідчить про те, що правило (диспозиція) набуває обов’язкового характеру лише за обставин, що складають гіпотезу.

Іншими словами, обов’язковість заповнення рядків 11-18 фіскального чека виникає лише за умови, зазначеної у п.4 Розділу ІІ Положення № 13. А отже, за замовчуванням заповнення вказаних рядків не є обов’язковим. Обов’язковий характер їх заповнення обумовлений поєднанням або з’єднанням РРО/ПРРО з POS-терміналом. А таке поєднання або з’єднання встановлені як такі, які можуть існувати або не існувати.

У разі визнання законодавцем обов’язкового характеру заповнення рядків 11-18 фіскального чека включення п.4. Розділу ІІ у Положення № 13 було би не непотрібним. І навпаки, включення вказаного пункту у Положення № 13 свідчить про необов’язковий характер поєднання або з’єднання РРО/ПРРО з POS-терміналом.

Очевидно, що саме поєднання чи з’єднання РРО/ПРРО з POS-терміналом як гіпотеза норми права (обставина, за якої вона застосовується) дала підстави Верховному Суду у складі Касаційного адміністративного суду у справі № 640/23582/21 дійти висновку щодо формування такої правової позиції: «суб’єкт господарювання при здійснені розрахункової операції в розрахунковому документі зазначає рядки 10-17, зазначені в пунктах 2, 4, 5 розділу ІІ Положення №13  лише у разі застосування під час проведення розрахунків електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з’єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій. У разі, якщо платіжний термінал не з’єднаний з РРО, господарюючий суб’єкт не зобов’язаний вказувати ці реквізити в розрахунковому документі. В такому випадку немає підстав розцінювати не відповідність (не роздрукування, не видача) розрахункового документу  встановленим вимогам, як порушення п.п.1,2 ст. 3 Закону № 265. Діючим законодавством не встановлено обов’язку використовувати лише платіжні термінали, з’єднанні або поєднанні з  РРО/ПРРО».

Отже, оскільки поєднання чи з’єднання РРО/ПРРО з POS-терміналом з точки зору Положення № 13 розглядається як гіпотеза норми права, а не як диспозиція (саме правило, обов’язкове до виконання), слід дійти висновку про те, що законом не встановлено обов’язковості такого поєднання з’єднання навіть у разі, коли це технічно є можливим.

Аналогічної позиції притримується й контролюючий орган. Наприклад, на сайті ГУ ДПС у Черкаській області зазначено: «Законодавством не встановлено обов’язку з’єднувати або поєднувати платіжний термінал (POS-термінал) з РРО/ПРРО під час його застосування, при проведені розрахунків з використанням електронних платіжних засобів (платіжних карток). Таким чином, дозволяється проводити розрахунки через РРО/ПРРО та платіжний термінал (POS-термінал) які між собою не поєднані або не з’єднані».

(https://ck.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/736999.html)

 

З точки зору технічного поєднання чи з’єднання РРО/ПРРО з POS-терміналом слід зазначити, що їх суть полягає в тому, що з’єднання має місце у тому разі, коли РРО/ПРРО з POS-термінал існують окремо як пристрої, які з’єднанні між собою у дротовий чи бездротовий спосіб. А поєднання має місце у тому разі, коли один пристрій виконує одночасно функції РРО/ПРРО і POS-терміналу.

Хоча це питання прямо не врегульоване в законодавстві, лексичне та технічне тлумачення цих процесів видається логічним, особливо з урахуванням практики застосування РРО/ПРРО та POS-терміналів.

Прикладом поєднання РРО/ПРРО з POS-терміналом можна вважати публічну оферту від АТ КБ «ПРИВАТБАНК»: «POS термінал із ПРРО – поєднання банківського платіжного термінала та програмного реєстратора розрахункових операцій»

(https://privatbank.ua/handbook/prohramnyy_rro_i_pos_terminal).

Отже, з точки зору права, вважати РРО/ПРРО і POS-термінал поєднаними чи з’єднаними слід у тому разі, коли між ними здійснюється обмін інформацією та коли РРО/ПРРО має доступ до відомостей, що формуються під час застосування POS-терміналу. Сам по собі лише той факт, що РРО/ПРРО і POS-термінал мають одночасний доступ до мережі Інтернет, не є свідченням того, що вони поєднані чи з’єднані.

 

Правове регулювання права суб’єкта господарювання на поєднання та з’єднання РРО/ПРРО з POS-терміналом.

 

Суб’єкт господарювання, який зобов’язаний у своїй діяльності про продажу товарів та послуг застосовувати РРО/ПРРО та POS-термінали, не зобов’язаний, як було вказано у попередньому розділі, їх поєднувати чи з’єднувати самостійно. Однак дослідженню підлягає також питання правомочностей (права) суб’єкта господарювання, який придбав окремо РРО/ПРРО та POS-термінал, вчиняти самостійні дії на їх поєднання чи з’єднання.

Подальшого розуміння та сприйняття результатів дослідження слід з термінології, яка застосовується у спеціальних нормативно-правових актах, якими врегульовані відповідні правовідносини. Згідно із термінологічним апаратом Закону № 265:

реєстратор розрахункових операцій – це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп’ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;

електронний контрольно-касовий апарат – це реєстратор розрахункових операцій, який додатково забезпечує попереднє програмування найменування і ціни товарів (послуг) та облік їх кількості, друкування розрахункових та інших звітних документів. У Законі № 265 до електронних контрольно-касових апаратів відносяться також торговельні автомати або інше подібне устаткування, що призначене для операцій з продажу товарів (послуг) без видачі покупцю чека, іншого звітного документа за готівкові кошти чи їх замінники – жетони, картки платіжних систем або інші замінники грошей, без участі фізичної особи, яка контролює здійснення оплати таких товарів (послуг);

виробник – це суб’єкт господарювання, який виробляє реєстратори розрахункових операцій і є власником конструкторсько-технологічної та програмної документації або відповідної ліцензії на їх виготовлення;

постачальник – це суб’єкт господарювання, який є виробником або за договором з виробником організовує продаж, передачу в оренду, лізинг, технічне обслуговування і ремонт реєстраторів розрахункових операцій;

центр сервісного обслуговування (ЦСО) – це суб’єкт господарювання, який за договором з постачальником надає послуги щодо введення в експлуатацію, технічного обслуговування, гарантійного, післягарантійного ремонту реєстраторів розрахункових операцій;

фіскальний режим роботи – це:

а) режим роботи опломбованого належним чином реєстратора розрахункових операцій, який забезпечує безумовне виконання ним фіскальних

функцій;

б) режим роботи програмного реєстратора розрахункових операцій, зареєстрованого у реєстрі таких реєстраторів, що забезпечує реєстрацію розрахункових документів на фіскальному сервері контролюючого органу відповідно до цього Закону;

програмний реєстратор розрахункових операцій (ПРРО) – це програмний, програмно-апаратний або програмно-технічний комплекс у вигляді технологічного та/або програмного рішення, що використовується на будь-якому пристрої та в якому фіскальні функції реалізовані через фіскальний сервер контролюючого органу і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для виконання платіжних операцій. Контролюючий орган забезпечує безоплатне програмне рішення для використання суб’єктом господарювання;

електронний розрахунковий документ – це:

а) документ, створений реєстратором розрахункових операцій, який переведено у фіскальний режим роботи, у момент проведення розрахункової операції, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити розрахункового документа за встановленою формою;

б) документ, створений програмним реєстратором розрахункових операцій у момент проведення розрахункової операції та зареєстрований фіскальним сервером контролюючого органу із присвоєнням йому фіскального номера фіскальним сервером контролюючого органу або присвоєнням йому фіскального номера із діапазону номерів, сформованих фіскальним сервером, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити розрахункового документа за встановленою формою;

електронний фіскальний звітний чек – це:

а) документ, створений реєстратором розрахункових операцій, який переведено у фіскальний режим роботи, що містить дані денного звіту, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити фіскального звітного чека за встановленою формою;

б) документ, створений програмним реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, зареєстрований фіскальним сервером контролюючого органу, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити фіскального звітного чека за встановленою формою;

електронний фіскальний звіт – це:

а) документ, створений реєстратором розрахункових операцій, який переведено у фіскальний режим роботи, що містить дані фіскального звіту, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити фіскального звіту за встановленою формою;

б) документ, створений програмним реєстратором розрахункових операцій, що містить дані фіскального звіту, зареєстрований фіскальним сервером контролюючого органу, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити фіскального звіту за встановленою формою.

А також, відповідно до пп.14.1.278. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (СОД РРО) – це інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій та програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

Користувачам-покупцям (споживачам) через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 421 ПК України, забезпечується можливість, зокрема контролю справжності та достовірності розрахункових документів, що зберігаються в СОД РРО.

Порядок функціонування СОД РРО визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

З наведеного слід дійти висновку про те, що суб’єкти господарювання, які при здійсненні своєї господарської діяльності зобов’язані використовувати РРО/ПРРО, або використовують їх за власною ініціативою, застосовують пристрої або програмно-технічні комплекси, в яких реалізовані фіскальні функції і які призначені для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. Тобто відбувається використання пристроїв, які окрім апаратного забезпечення (Hardware) включають в себе також програмне забезпечення (Software), створюючи при цьому єдине ціле, що й дозволяє контролюючим органам здійснювати відповідний фіскальний контроль за суб’єктами господарювання.

Згідно зі ст.3 Закону № 265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані, зокрема:

  • проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
  • застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з додержанням встановленого порядку їх застосування;
  • забезпечувати цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення;
  • вводити в експлуатацію, проводити технічне обслуговування без порушення раніше здійсненого належним чином опломбування реєстратора розрахункових операцій, ремонтувати реєстратори розрахункових операцій через центри сервісного обслуговування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

 

ПОРЯДОК реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.07.2016 за № 918/29048 (Порядок реєстрації РРО).

Розділом ІІ цього Порядку врегульовано відносини щодо реєстрації та введення в експлуатацію РРО. Так, суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, операції з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу, та відповідно до вимог законодавства повинні застосовувати РРО, зобов’язані зареєструвати РРО відповідно до положень цього Порядку та забезпечити його персоналізацію, опломбування та переведення у фіскальний режим роботи.

Реєстрації в контролюючому органі підлягають РРО, модифікації яких включені до Державного реєстру РРО, з урахуванням сфер їх застосування та за умови, що строк служби, установлений у технічній документації на РРО, не вичерпався, а також з урахуванням строків первинної реєстрації, установлених Державним реєстром РРО.

Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затверджено наказом Державної податкової служби України від 21.12.2020  № 744. Однією з характеристик РРО, що включена до зазначеного Державного реєстру, є «Версії внутрішнього програмного забезпечення».

Отже, слід дійти висновку про те, що суб’єкт господарювання, який зобов’язаний застосовувати РРО, позбавлений права вибору виробника, постачальника чи моделі РРО, якщо такий РРО не включено до Державного реєстру РРО. З іншого боку, придбання та застосування РРО, включеного до вказаного Державного реєстру РРО легітимізує усі функції такого РРО та позбавляє контролюючий орган можливості пред’явлення суб’єкту господарювання претензій щодо функціональних можливостей та функцій такого РРО, зокрема можливостей поєднання чи з’єднання РРО з POS-терміналом.

Іншими словами, застосування суб’єктом господарювання РРО, включеного до Державного реєстру РРО, усуває підстави притягнення такого суб’єкта господарювання до відповідальності й у разі, якщо такий РРО не поєднаний чи не з’єднаний з POS-терміналом з тієї причини, що апаратне та програмне його забезпечення унеможливлюють таке поєднання чи з’єднання. У такому разі виключається неправомірність дій суб’єкта господарювання, який використовує такі РРО, не поєднані чи не з’єднані з POS-терміналом.

Згідно з п.8 Розділу ІІ Порядку реєстрації РРО протягом двох робочих днів після отримання реєстраційної заяви, контролюючий орган відмовляє в реєстрації РРО, якщо, зокрема модель (модифікацію) РРО не включено або виключено з Державного реєстру РРО. Отже, реєстрації контролюючим органом РРО означає, що такий РРО є дозволеним для застосування у господарській діяльності у комплектації апаратного та програмного забезпечення, навіть якщо така комплектація виключає можливість його поєднання чи з’єднання з POS-терміналом.

Більше того, втручання суб’єкта господарювання в апаратне та програмне забезпечення РРО призводить до змін такого РРО, що може бути підставою для відмови у реєстрації РРО через невідповідність його моделі (модифікації) РРО, включеного до Державного реєстру РРО.

Згідно з п.14. Розділу ІІ Порядку реєстрації РРК завершення процедури реєстрації РРО здійснюється на підставі довідки про опломбування РРО та акта введення в експлуатацію РРО, примірники яких у день введення в експлуатацію ЦСО надсилає до контролюючого органу, де проводиться реєстрація РРО. У разі ненадіслання зазначених документів у строк, визначений пунктом 13 цієї глави, довідка про резервування фіскального номера вважається недійсною, фіскальний номер скасовується датою резервування. Про таке скасування ДПС не пізніше наступного робочого дня інформує відповідний ЦСО, який зобов’язаний не розпочинати, або припинити, або скасувати процедуру введення в експлуатацію РРО.

Отже неопломбований, тобто такий, що допускає можливість механічного втручання як в апаратне, так і, можливо, в програмне його забезпечення, РРО не може бути застосований суб’єктом господарювання у господарській діяльності, оскільки у цьому разі усувається можливість достеменного фіскального контролю за здійсненням розрахункових операцій.

Після отримання належним чином оформлених документів посадова особа контролюючого органу не пізніше наступного робочого дня проводить реєстрацію РРО шляхом внесення даних до інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС, розміщує в Електронному кабінеті в електронній формі та/або надає (надсилає) суб’єкту господарювання реєстраційне посвідчення РРО за формою № 3-РРО, що засвідчує реєстрацію РРО в контролюючому органі.

 

Згідно з главою 4 Порядку реєстрації РРО реєстрація РРО діє до дати скасування реєстрації РРО, що відбувається, зокрема, у випадках, коли виявлено невідповідність модифікації, конструкції та/або версії внутрішнього програмного забезпечення РРО, включених до Державного реєстру РРО.

Відповідно до Розділу ІІІ Порядку реєстрації РРО на території України у сферах, визначених Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті РРО вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру РРО та конструкція і програмне забезпечення яких відповідають конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Отже, винятково виробнику РРО належить право визначати його конструкцію та програмне забезпечення. Втручання в конструкцію та програмне забезпечення РРО з боку суб’єкта господарювання не допускається. Тож, вчинення з боку суб’єкта господарювання дій, спрямованих на поєднання чи з’єднання РРО з POS-терміналом, слід вважати забороненим, якщо це потребує втручання в конструкцію чи програмне забезпечення РРО.

 

ПОРЯДОК опломбування реєстраторів розрахункових операцій, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.07.2016 за № 918/29048 (Порядок опломбування). Згідно з Розділом ІІ цього Порядку введення РРО та зовнішніх модемів в експлуатацію, їх технічне обслуговування та ремонт здійснюються ЦСО виключно на підставі договорів про технічне обслуговування та ремонт РРО, укладених із суб’єктами господарювання.

У разі укладення, розірвання, припинення або внесення змін до договору між ЦСО та користувачем про технічне обслуговування та ремонт РРО ЦСО не пізніше дати набрання чинності відповідним правочином повинен надіслати повідомлення про укладення договору про технічне обслуговування та ремонт реєстратора розрахункових операцій за формою № 3-ЦСО до контролюючого органу за місцем реєстрації РРО. Таке повідомлення надсилається засобами телекомунікацій в електронній формі з дотриманням вимог законів у сфері електронного документообігу та використання електронних документів із зазначенням обов’язкових реквізитів електронних документів.

ЦСО не мають права вводити в експлуатацію, здійснювати технічне обслуговування та ремонт РРО і модемів власного використання, РРО виробників (постачальників), з якими ЦСО не уклали договорів про технічне обслуговування та ремонт РРО, РРО суб’єктів господарювання, з якими не укладено договорів про технічне обслуговування та ремонт РРО, а також РРО суб’єктів господарювання, які є пов’язаними із ЦСО особами.

Тобто не лише суб’єкт господарювання, який використовує РРО, а й ЦСО не має права здійснювати технічне обслуговування РРО, який він використовує у власній діяльності, оскільки таке використання надавало би змогу ЦСО здійснювати втручання у апаратне та програмне забезпечення РРО. І це тому, що таке втручання є неможливим після опломбування РРО, оскільки і використовувати такий РРО дозволяється лише після опломбування. Якщо ж ЦСО здійснює опломбування РРО, який використовує у власній діяльності, то й втручання в апаратне та програмне забезпечення такого РРО з боку ЦСО буде можливим, що суперечить наведеним вище нормам законодавства.

Слід акцентувати увагу на тому, що згідно з п.3 Розділу ІІ Порядку про опломбування ЦСО здійснює опломбування, зокрема після перевірки РРО на відповідність конструкторсько-технологічній та програмній документації (далі – документація) виробника.

Опломбування конструкції РРО повинно забезпечувати опломбування зовнішнього кожуха або кожухів окремих блоків шляхом установлення засобів контролю в місцях стику корпусу РРО (кожуха блока) з верхньою кришкою на її протилежних боках таким чином, щоб унеможливити доступ до внутрішніх вузлів, крім чекової, контрольної та фарбувальної стрічок, без зняття або пошкодження пломб.

ЦСО щороку здійснює перевірку РРО, які перебувають у ньому на технічному обслуговуванні, на відповідність документації виробника, якщо такі РРО протягом року не підлягали ремонту. За результатами перевірки суб’єкту господарювання видається довідка про опломбування відповідно до вимог цього розділу.

Технічне обслуговування РРО повинно здійснюватися без порушення пломб виробника, якщо інше не передбачено експлуатаційними документами. Тобто, збереження пломб виробника обмежує можливість втручання в апаратне та програмне забезпечення РРО не лише для суб’єкта господарювання – користувача РРО, а й для самого ЦСО.

 

Отже, аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що суб’єкт господарювання позбавлений права і можливості самостійно, на власний розсуд поєднувати та з’єднувати РРО/ПРРО з POS-терміналом, оскільки це означало б втручання в апаратне та в програмне забезпечення РРО. До речі таке втручання заборонено також і ЦСО, який виконує функції технічного обслуговування РРО.

 

Правове дослідження обов’язковості заповнення рядків 11-18 фіскального чека у разі, якщо у суб’єкта господарювання не з’єднаний або не поєднаний РРО/ПРРО з POS-терміналом.

 

Оскільки поєднання чи з’єднання РРО/ПРРО з POS-терміналом – це гіпотеза, то не обов’язковим для виконання є й саме правило за її відсутності, тобто за відсутності умови, яка обумовлює обов’язковість самого правила.

Якщо ж п.4 Розділу ІІ Положення № 13 – це не гіпотеза, то взагалі втрачається сенс у ній, оскільки правило це п.4 і п.2 у своїй сукупності. Так, у п.4 зазначено, за якої умови застосовується правило обов’язковості заповнення рядків 11-18 фіскального чека. Обов’язковість такого правила робить нікчемним умову його виконання, яка своєю присутністю в Положенні № 13 підтверджує необов’язковість самого правила.

Як було вже зазначено у попередньому розділі цього Висновку, наявність гіпотези, тобто умови застосування диспозиції, свідчить про те, що таке виконання правила п.2. Розділу ІІ не є обов’язковим за замовчуванням, а набуває обов’язкового характеру лише в разі поєднання або з’єднання РРО/ПРРО з POS-терміналом.

Та оскільки поєднання або з’єднання РРО/ПРРО з POS-терміналом не є обов’язковим, як було вже досліджено попередньому розділі, то й заповнення рядків 11-18 фіскального чека не є обов’язковим. Заповнення цих рядків носить обов’язковий характер лише у разі поєднання або з’єднання РРО/ПРРО з POS-терміналом. Та з точки зору технічної сам факт поєднання або з’єднання РРО/ПРРО з POS-терміналом повинно мати наслідком автоматичне заповнення рядків 11-18 фіскального чека, оскільки таке заповнення є формою (юридичною) виразу поєднання або з’єднання РРО/ПРРО з POS-терміналом.

 

Логічно, що така ж точка зору притаманна й контролюючому органу. Так, на сайті Державної податкової служби України зазначено таке: «У разі застосування при проведенні розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з’єднаного або поєднаного з РРО або ПРРО, фіскальний касовий чек на товари (послуги) повинен додатково містити реквізити, визначені у п. 4 розд. ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 із змінами та доповненнями.

Довідково: Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс (категорія 109.20)» (https://vl.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/print-439276.html).

 

Аналогія закону

 

Згідно зі ст.112 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо:

1) застосування аналогії закону чи аналогії права;

2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

За ст.113 КАС України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов’язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

 

Відповідно до п.4. Розділу ІІ рядки 11 – 18 фіскального чека заповнюються у разі застосування під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з’єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій. Проте прямо не застережено про сам обов’язок продавця поєднувати чи з’єднувати РРО/ПРРО з POS-терміналом, що може тлумачитися як неврегульоване законодавством правовідношення. У цьому разі виникає питання про правомірність факту відсутності заповнених рядків у фіскальному чекові.

Аналогія закону застосовується, якщо відносини не врегульовані законом, іншими актами законодавства або договором. У цьому разі вони регулюються тими правовими нормами закону, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом відносини.

Так, правомірність факту відсутності заповнених рядків фіскального чека прямо передбачена щодо інших рядків. Відповідно до п.2 Розділу ІІ Положення № 13 фіскальний чек має містити такі обов’язкові реквізити, зокрема:

для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, – індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Податковим кодексом України; перед номером друкуються великі літери «ПН» (рядок 4);

для СГ, що не є платниками ПДВ, – податковий номер або серія та номер паспорта / номер ID картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), перед яким друкуються великі літери «ІД» (рядок 5).

Отже, рядок 4 фіскального чека відповідно до Положення № 13 правомірно може бути не заповненим, а рядок 5 фіскального чека правомірно може містити альтернативну інформацію: або податковий номер, або серію та номер паспорта / номер ID картки.

 

За аналогією закону слід вважати правомірним незаповнення рядків 11-18 фіскального чека за умови, якщо РРО/ПРРО та POS-термінал не є поєднаними чи з’єднаними, оскільки п.4 Положення № 13 встановлено умову, за якої ці рядки мають бути заповнені.

 

Правове регулювання відповідальності за відсутність у фіскальному чеку, сформованому на РРО та/або ПРРО, реквізитів рядків 11 – 18, якщо у суб’єкта господарювання не з’єднаний або не поєднаний РРО/ПРРО з платіжним терміналом.

 

Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону № 265 за порушення вимог цього Закону до суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у разі встановлення в ході перевірки факту проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському обєкті такого суб’єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) – за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) – за кожне наступне вчинене порушення.

 

Слід зазначити, що одночасна видача фіскального чека РРО/ПРРО та касового чека POS-терміналу з усім обсягом відомостей/інформації, що передбачена п.2 Розділу ІІ Положення № 13, не може вважатися невидачею (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа. Наявність усіх заповнених рядків фіскального чека є обов’язковою лише у разі поєднання або з’єднання РРО/ПРРО та POS-терміналу.

Своєю чергою, та обставина, що РРО/ПРРО та POS-термінал не поєднані чи не з’єднані, не є підставою вважати порушенням Закону № 265 відсутність заповнених рядків 11-18 фіскального чека.

 

Отже, відповідальність, передбачена п.1.ч.1 ст.17 Закону № 265, застосовується лише у разі, якщо  РРО/ПРРО та POS-термінал поєднані чи з’єднані, що не є обов’язковим, та у фіскальному чеку відсутні заповнені рядки 11-18.

 

Аналогічний висновок міститься й у постанові Верховному Суду у складі Касаційного адміністративного суду у справі № 640/23582/21: «суб’єкт господарювання при здійснені розрахункової операції в розрахунковому документі зазначає рядки 10-17, зазначені в пунктах 2, 4, 5 розділу ІІ Положення №13  лише у разі застосування під час проведення розрахунків електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з’єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій. У разі, якщо платіжний термінал не з’єднаний з РРО, господарюючий суб’єкт не зобов’язаний вказувати ці реквізити в розрахунковому документі. В такому випадку немає підстав розцінювати не відповідність (не роздрукування, не видача) розрахункового документу  встановленим вимогам, як порушення п.п.1,2 ст. 3 Закону № 265».

 

 

ВИСНОВКИ

 

1) Чинним законодавством України не встановлено, не передбачено обов’язку суб’єктів господарювання з’єднувати або поєднувати платіжний термінал (POS-термінал) з РРО/ПРРО під час його застосування.

РРО/ПРРО та POS-термінал слід вважати поєднаними чи з’єднаними у тому разі, коли між ними здійснюється обмін інформацією, а не у тому разі, коли вони лише мають доступ до мережі Інтернет та технічну можливість такого обміну.

 

2) Суб’єкт господарювання позбавлений права і можливості поєднувати та з’єднувати РРО/ПРО з POS-терміналом, оскільки це означало б втручання в апаратне та в програмне забезпечення РРО. До речі таке втручання заборонено також і ЦСО, який виконує функції технічного обслуговування РРО.

 

3) Враховуючи, що поєднувати РРО/ПРРО та POS-термінал за законодавством України не є обов’язковим, відображати рядки 11-18 фіскального чека у разі, якщо у суб’єкта господарювання не з’єднаний або не поєднаний РРО/ПРРО з POS-терміналом, також не є обов’язком.

 

4) Враховуючи відповіді у перших двох пунктах, слід дійти висновку про те, що відповідальність за відсутність у фіскальному чеку, сформованому на РРО та/або ПРРО, реквізитів рядків 11-18, якщо у суб’єкта господарювання не з’єднаний або не поєднаний РРО/ПРРО з платіжним POS-терміналом не передбачена чинними законодавством.

 

 

Член Науково-консультативної ради

при ВС, доктор філософії права (к.ю.н.),

доцент                                                                              Олександр ЄФІМОВ