Правовий статус військовослужбовця

Висновок науково-правової експертизи № _____

щодо правового статусу військовослужбовця

 

 

 

м. Київ                                                       складено 07 червня 2024 року

Цей висновок науково-правової експертизи підготовано на підставі Законів України «Про судову експертизу» та «Про наукову та науково-технічну експертизу» від 10.02.1995 № 51/95-ВР, наказу Міністерства освіти і науки України «Про проведення державної акредитації фізичних та юридичних осіб на право проведення наукової та науково-технічної експертизи» від 12.01.2004 №12, на звернення ______ із замовленням про проведення науково-правової експертизи з питання втрати статусу військовослужбовця в момент переведення із однієї частини в іншу.

 

У зверненні від 04.06.2024 Замовник просить надати висновок науково-правової експертизи з наступного питання:

Чи втрачається, призупиняється статус військовослужбовця в момент переведення з однієї частини в іншу, та у разі застосування до такого військовослужбовця такого запобіжного заходу, як домашній арешт?

 

Зміст запиту: «Я є військовослужбовцем 3 прикордонного загону ДПСУ, який несе службу в бойових умовах. Мене було переведено з 31 прикордонного загону ДПСУ в 3 прикордонний загін ДПСУ. В наказі про переведення зазначається про виключення мене зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, а також переведення у третій прикордонний загін ДПСУ.

Прокурор у суді заявляє, що під час переведення з однієї частини в іншу, я таким чином у цей проміжок часу був звільнений з військової служби та втратив статус військовослужбовця. При цьому прокурор посилається на наказ начальника Х-го прикордонного загону_____, згідно з яким військова служба солдата ________ (замовника експертизи) була призупинена на підставі ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

При тому, ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» дає чіткий перелік звільнення військовослужбовця з військової служби».

 

На підставі Наказу по експертній установі від __.06.2024 №______, проведення експертизи доручено експерту, доценту, доктору філософії права, доценту кафедри приватного права Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, члену Науково-консультативної ради при Верховному Суді, експерту ТОВ «НІСЕ-ЕКСПЕРТИЗА» Єфімову Олександру Миколайовичу.

Висновок складено для подання до суду та інших установ. У Висновку експерт не здійснював оцінку доказів.

Експерт про кримінальну відповідальність згідно із ст.384 КК України за дачу завідомо неправдивого висновку попереджений.

 

 

_______________ Олександр ЄФІМОВ

 

Нормативно-правові акти, документи та джерела, використані при проведенні науково-правової експертизи:

1) Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР.

2) Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII;

3) Закон України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 №661-ІV;

4) Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII;

5) Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009;

6) Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008;

7) Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170;

8) Конституційні засади проходження військової служби громадянами України: проблеми теорії та практики: монографія / Є.І. Григоренко.- Х.: Право, 2010. – 281с.

9) Корж І.Ф. Військова служба в Україні: вступ, просування, припинення:. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.07. Київ, 2004. 222с.

10) Мельник Т.М. Військовозобов’язаний та військовослужбовець: сучасні підходи до розуміння понять. Галицькі студії. № 1 (2023) URL: https://journals.gi.ternopil.ua/index.php/law/article/view/8/7.

11) Пашинський В.Й. Конституційно-правовий статус військовослужбовців в Україні: дис. …кан.юрид.наук:12.00.02.Київ, 2007.190с.

12) Пашинський В. Й., Медвідь Л. П., Шамрай Б. М. Правовий статус та соціальний захист військовослужбовців: поняття і правове регулювання. DOI: https://doi.org/10.30525/978-9934-26-320-0-33.

 

 

Результати науково-правового дослідження

Цей науково-правовий висновок побудований за наступним алгоритмом:

  1. Визначення поняття «військовослужбовець» та його правовий статус.
  2. Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби та їх вплив на перебування у правовому статусі військовослужбовця.
  3. Висновок.

 

Визначення поняття «військовослужбовець» та його правовий статус

Статтею 1 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон про військовий обов’язок та військову службу) [2] передбачено, що військовий обов’язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі – Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов’язок включає:

– підготовку громадян до військової служби;

– взяття громадян на військовий облік;

– прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу;

– проходження військової служби;

– виконання військового обов’язку в запасі;

– проходження служби у військовому резерві;

– дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов’язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Військовий обов’язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні.

У випадках, передбачених законом, іноземці та особи без громадянства (у тому числі звільнені з полону до завершення бойових дій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України), які на законних підставах перебувають на території України, можуть у добровільному порядку (за контрактом) проходити військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Щодо військового обов’язку громадяни України поділяються на такі категорії:

  • допризовники – особи, які підлягають взяттю на військовий облік;
  • призовники – особи, які взяті на військовий облік;
  • військовослужбовці – особи, які проходять військову службу;
  • військовозобов’язані – особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
  • резервісти – особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Призовникам, військовозобов’язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов’язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов’язаних та резервістів, визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців – відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації України.

За ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 Закону «Про військовий обов’язок та військову службу» встановлено наступні види військової служби:

– базова військова служба;

– військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

– військова служба за контрактом осіб рядового складу;

– військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

– військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, а також закладів фахової передвищої військової освіти;

– військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

– військова служба за призовом осіб офіцерського складу;

– військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону «Про військовий обов’язок та військову службу» проходження військової служби здійснюється:

  • громадянами України – у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом;
  • іноземцями та особами без громадянства – у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

 

Поняття «військовослужбовець» визначено у Законі «Про військовий обов’язок та військову службу».

А саме, відповідно до ч.3 ст.2 цього Закону, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Згідно з п.1 ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII [4] до військовослужбовців, зокрема, належать: військовослужбовці Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовці зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів – громадяни України, які виконують військовий обов’язок за межами України;

У відповідності до п.5 Положення про проходження громадянами України  військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 [6] громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України. Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Таким чином, статус військовослужбовця надається громадянину, який проходить військову службу відповідно до чинного законодавства України.

У науковій літературі поняття «військовослужбовець» визначається різними авторами, і в основі цих визначень лежать правові, соціальні та функціональні аспекти статусу особи, яка проходить військову службу.

Найбільш розгорнуте визначення поняття «військовослужбовець» в Україні було розроблено В.Й.Пашинським. На його думку, «військовослужбовець» – це громадянин України, який проходить військову службу, що є державною службою особливого характеру, в одному із військових формувань України, яке створено відповідно до чинного законодавства України для здійснення оборони держави [11, с. 43].

Т.М.Мельник під поняттям «військовослужбовець» розуміє особу, котра проходить військову службу в одному з українських військових формувань, яка водночас виступає державною службою особливого характеру, відповідно до чинного законодавства України здійснює оборону держави та спрямовує власну професійну діяльність на виконання функцій/ завдань, що покладені на таку службу Конституцією України та законами України. Сутність військовослужбових правових відносин, відмічає автор, становить відповідний правовий статус/правове становище військовослужбовця [10].

Є.І.Григоренко у своїй праці зазначає, що поняття «військова служба» найбільш тісно пов’язано з поняттям «військовослужбовець», під яким слід розуміти громадянина України, який спрямовує свою професійну діяльність на виконання завдань та функцій, що покладені Конституцією та Законами України на військову службу, яку він проходить у Збройних силах України чи в інших військових формуваннях. У свою чергу, під військовою службою необхідно розуміти особливий вид державної служби, яку проходять громадяни України, що відповідають вимогам, установленим у законі, у Збройних Силах чи інших військових формуваннях і спрямовують свою професійну діяльність на виконання завдань та функцій, які покладені на них Конституцією та Законами України [8, с. 233].

Варто навести і точку зору І.Ф.Коржа. Автор у своєму науковому дослідженні дійшов висновку, що поняття «військовослужбовець» можна визначити за наявністю наступних ознак:

по-перше, військовослужбовець – це фізична особа, яка: є громадянином України, як правило, віком від 18 років (курсанти військово-навчальних закладів, військових відділень, кафедр та факультетів цивільних навчальних закладів можуть бути молодшими від зазначеного вище віку); відповідає встановленим державою медичним та іншим вимогам; володіє державною мовою; пройшла допризовну підготовку або підготовку з військово-технічних спеціальностей;

по-друге, особа, яка вступила на військову службу, відповідає вимогам законодавства про військову службу, а також вимогам, що постають перед нею в період проходження військової служби;

по-трете, ця особа займає у встановленому законом порядку військову посаду та виконує обумовлені посадою певні завдання;

по-четверте, кожній особі, відповідно до займаної посади, присвоюється військове звання;

по-пʼяте, зовнішніми ознаками військовослужбовця є військова форма і знаки розрізнення, що розробляються Міністерством оборони України, іншими військовими формуваннями та затверджуються Кабінетом Міністрів України, а надалі патентуються установленому порядку. [9, с. 20].

Враховуючи останню ознаку статусу військовослужбовця, слід зазначити, що відповідно до ст.1868 Кодексу України про адміністративні правопорушення незаконне носіння військової форми одягу із знаками розрізнення військовослужбовців визнається адміністративним правопорушенням. Відповідно до зазначеної норми носіння військової форми одягу із знаками розрізнення військовослужбовців Збройних Сил України або інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, особами, які не мають на це права, тягне за собою попередження або накладення штрафу від ста п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із конфіскацією відповідної форми одягу із знаками розрізнення військовослужбовців Збройних Сил України або інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Отже, у разі припинення (втрати/призупинення) статусу військовослужбовця носіння такою особою військової форми із знаками розрізнення військовослужбовця вважається адміністративним правопорушенням.

З іншого боку відсутність підстав для застосування зазначеної адміністративної відповідальності свідчить про перебування особи у статусі військовослужбовця. Особа, яка здійснює носіння військової форми одягу із знаками розрізнення військовослужбовців та має на це право, та навіть зобов’язана це робити, оскільки перебуває у статусі військовослужбовця, з одного боку не вчиняє склад вказаного адміністративного правопорушення, а з іншого продовжує перебувати у статусі військовослужбовця навіть якщо така особа тимчасово не виконує посадові обов’язки військовослужбовця у разі переміщення для проходження військової служби в іншому підрозділі чи застосування до неї запобіжного заходу.

Отже у разі, якщо особу не можна притягти до відповідальності за вказане правопорушення через відсутність складу адміністративного правопорушення, зокрема його об’єктивної сторони та суб’єкта, ця особа вважається такою, що зберігає статус військовослужбовця, на якого покладається виконання наказів командирів (начальників) в рамках службового підпорядкування.

 

 

Ці визначення підкреслюють, що статус військовослужбовця пов’язаний із виконанням військових обов’язків, підпорядкуванням військовій дисципліні та законодавству, а також належністю до військових формувань, що діють на підставі закону.

Своєю чергою, правовий статус, завдання, функції та організаційну структуру Державної прикордонної служби України визначено положеннями Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 №661-ІV (далі – Закон про державну прикордонну службу) [3].

Цей Закон визначає, що прикордонники є військовослужбовцями, які виконують завдання з охорони державного кордону.

Відповідно до ст. 14 Закону про державну прикордонну службу України до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

Комплектування Державної прикордонної служби України військовослужбовцями і проходження ними військової служби здійснюються на підставі Закону «Про військовий обов’язок та військову службу». Уповноважені посадові особи Державної прикордонної служби України попередньо вивчають склад призовників та здійснюють їх добір у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.

У п.2 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 [5] закріплено, що громадяни проходять військову службу в Держприкордонслужбі в добровільному порядку або за призовом.

Громадяни, які проходять військову службу в Держприкордонслужбі, є військовослужбовцями Держприкордонслужби. Статус військовослужбовця підтверджується службовим або спеціальним посвідченням.

Форма і порядок видачі службових та спеціальних посвідчень установлюється наказом Міністерства внутрішніх справ України.

При цьому, п. 6 зазначеного Положення встановлено, що початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на військовій службі визначено Законом «Про військовий обов’язок та військову службу».

З аналізу наведеного вище вбачається, що до військовослужбовців належать громадяни, які проходять військову службу у Збройних Силах України або інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, зокрема в Державній прикордонній службі України.

 

Під правовим статусом особи, у тому числі військовослужбовця, в самому широкому значенні слова, розуміється юридично закріплене положення особи в суспільстві. Правовий статус являє собою сукупність прав і свобод, обов’язків і відповідальності особи, які визначені на законодавчому рівні та гарантуються державою, і відбиває весь комплекс зв’язків людини із суспільством, державою, колективом та іншими людьми.

Правовий статус військовослужбовця є видом спеціального правового статусу (родовим, професійним), в основі якого лежить конституційний (загальний) статус особи. Статус військовослужбовців у суспільстві визначається, насамперед, їхньою спеціальною професійною ознакою, сукупністю прав і обов’язків, пов’язаних з виконанням завдань щодо збройного захисту держави. Правовий статус військовослужбовців – це юридично гарантоване їх становище у суспільстві, обумовлене сукупністю передбачених Конституцією України, загальним законодавством і спеціальним військовим законодавством прав, свобод і обов’язків, гарантій їх реалізації та відповідальності військовослужбовців [11, с. 70].

Правовий статус військовослужбовців включає конституційні, загальногромадянські права і свободи військовослужбовців, конкретизовані і доповнені нормами військового законодавства, що дозволяє говорити про правовий статус військовослужбовців як один із спеціальних правових статусів. Він, як спеціальний статус, характеризується особливими рисами соціального, правового, службового положення, наявністю, відповідно до нормативно-правових актів, спеціальних, додаткових прав і обов’язків пов’язаних із військовою службою [12].

Отже, правовий статус військовослужбовця – це комплекс прав, обов’язків, соціальних гарантій, правових норм і відповідальності, які визначають правове становище особи, яка проходить військову службу.

Набуття статусу військовослужбовця безпосередньо пов’язано із проходженням військової служби.

 

 

Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби та їх вплив на перебування у правовому статусі військовослужбовця

 

Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби врегульовані ст.24 Закону «Про військовий обов’язок та військову службу».

Відповідно до ч. 1 цієї статті, початком проходження військової служби вважається:

1) день відправлення у навчальну частину (центр) з територіального центру комплектування та соціальної підтримки (збірного пункту) – для громадян, направлених для проходження базової військової служби;

2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) – для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов’язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;

3) день призначення на посаду курсанта закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти – для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов’язаних;

4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України – для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;

5) день зарахування до списків особового складу військової частини – для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;

6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України – для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Таким чином, особа набуває статусу військовослужбовця з моменту початку проходження військової служби, що досить чітко регламентується законодавством України.

 

Поряд з цим, ч.2 ст.24 Закону «Про військовий обов’язок та військову службу» закріплено, що військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до ч.4 ст.85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов’язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.

Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до п.п. 1, 2, 3 ч.1 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.

 

 

Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.

Призупинення та продовження військової служби у Державній прикордонній службі України врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009.

Для військовослужбовців, які самовільно залишили органи Держприкордонслужби або місця служби, дезертирували із Держприкордонслужби або добровільно здалися в полон, військова служба призупиняється відповідно до ч.2 ст. 24 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу».

Військова служба для військовослужбовців призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяв, повідомлень начальників органів Держприкордонслужби про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до ч.4 ст.85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов’язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються, про що видається наказ начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходив службу.

Звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яких призупинено, здійснюється наказами по особовому складу посадових осіб.

Звільнення з посад військовослужбовців, призначених на посади Президентом України, військову службу яких призупинено, здійснюється Президентом України.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до загальної чисельності Держприкордонслужби.

Звільнення військовослужбовців, військову службу яких призупинено, з військової служби здійснюється в установленому порядку посадовими особами.

Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до п.п. 1, 2, 3 ч.1 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.

 

У цьому разі виникає необхідність дослідити питання співвідношення призупинення військової служби та перебування у статусі військовослужбовця, а також особливостей такого статусу, пов’язаних з призупиненням військової служби.

Згідно з п.127 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України зарахування військовослужбовців у розпорядження начальників, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого проходження такими військовослужбовцями військової служби допускається, зокрема у разі:

5) відсторонення військовослужбовця від посади під час досудового розслідування або судового провадження – до закінчення строку застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження або до його скасування в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України;

6) якщо військовослужбовця відсторонено від виконання службових повноважень у зв’язку зі складенням стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, – до закінчення розгляду справи судом;

7) якщо стосовно військовослужбовця застосовано запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту або тримання під вартою чи за вироком суду застосовані такі покарання, як арешт або тримання в дисциплінарному батальйоні, – до скасування чи зміни запобіжного заходу або до винесення судом вироку чи відбуття кримінального покарання.

Військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами начальників, які мають право призначення на ці посади згідно з номенклатурою посад, та вищими начальниками.

Військовослужбовці, які зараховані в розпорядження начальників органів Держприкордонслужби відповідно до підпунктів 1 – 6, підпункту 7 (щодо військовослужбовців, стосовно яких застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час), виконують обов’язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, в розпорядженні якої вони перебувають. Начальники зобов’язані організовувати службову діяльність військовослужбовців, зарахованих у їх розпорядження, та здійснювати контроль за виконанням покладених на них завдань.

Військовослужбовець, якого звільнено з посади, вважається таким, що перебуває у розпорядженні відповідного начальника органу Держприкордонслужби, у списках якого він перебуває, з дня, що настає за днем здавання посади, але не раніше дня звільнення, та до дня, з якого він приступив до виконання обов’язків за новою військовою посадою, на яку його призначено. Тобто такий військовослужбовець не лише не втрачає зв’язку з військовою службою, а й продовжує перебувати у службовій підпорядкованості військовому керівництву.

 

Отже, військовослужбовець, у тому числі військовослужбовець прикордонної служби, стосовно якого застосовано запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту або тримання під вартою чи за вироком суду застосовані такі покарання, як арешт або тримання в дисциплінарному батальйоні, – до скасування чи зміни запобіжного заходу або до винесення судом вироку чи відбуття кримінального покарання звільняється з посади та зараховується в розпорядження посадових осіб наказами начальників, які мають право призначення на ці посади згідно з номенклатурою посад, та вищими начальниками.

Тобто такий військовослужбовець не втрачає статусу військовослужбовця, а запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту або тримання під вартою чи за вироком суду застосовані такі покарання, як арешт або тримання в дисциплінарному батальйоні, щодо такого військовослужбовця реалізовуються з урахуванням статусу такої особи саме як військовослужбовця. Такий військовослужбовець має бути зарахований в розпорядження посадових осіб наказом начальника, який має право призначення на ці посади згідно з номенклатурою посад, та вищими начальниками. Військовослужбовець, який зарахований в розпорядження начальника органів Держприкордонслужби і стосовно якого застосовано запобіжний захід, зокрема, у вигляді домашнього арешту в нічний час виконує обов’язки військової служби в межах, визначених таким начальником. На начальника своєю чергою покладається обов’язок організовувати службову діяльність військовослужбовця, зарахованого у його розпорядження, та здійснювати контроль за виконанням покладених на нього завдань.

У статусі військовослужбовця з урахуванням зазначених особливостей, а отже й у розпорядженні начальника органів Держприкорднослужби така особа перебуває до скасування чи зміни запобіжного заходу.

 

Продовження військової служби та дії контракту з військовослужбовцями, зазначеними вище, здійснюється наказами по особовому складу посадових осіб.

Відтак, військовослужбовці, яким військову службу призупинено, не втрачають свій статус військовослужбовця, але їхні обов’язки та права можуть бути тимчасово змінені або обмежені. Призупинення служби означає тимчасове звільнення від виконання службових обов’язків на певний період, що визначається відповідними підставами та регламентується законодавством. Після завершення періоду призупинення військовослужбовець повертається до виконання своїх обов’язків.

Таким чином, навіть у разі призупинення військової служби військовослужбовець зберігає свій правовий статус, але тимчасово не виконує обов’язки, пов’язані з військовою службою.

 

Частиною 3 ст.24 Закону «Про військовий обов’язок та військову службу» встановлено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) військовослужбовець не виключається та контракт не припиняється (не розривається) у разі:

  • перебування на лікуванні;
  • захоплення в полон або заручником, а також інтернування у нейтральну державу;
  • безвісної відсутності – до визнання його в установленому порядку безвісно відсутнім або оголошення померлим;
  • настання інших випадків, визначених законодавством.

Загиблий (померлий) військовослужбовець виключається із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) з наступного після загибелі (смерті) дня, військовослужбовець, визнаний у встановленому законом порядку безвісно відсутнім або оголошений померлим, – з дня набрання законної сили рішенням суду.

За ч.4 ст.24 Закону «Про військовий обов’язок та військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов’язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов’язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов’язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов’язки не були пов’язані з військовою службою;

5) під час виконання обов’язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Законодавство України передбачає кілька підстав і процедур для звільнення з військової служби та жодна з них не призводять до втрати статусу військовослужбовця.

Отже, звільнення з військової служби не є юридично рівнозначним втраті статусу військовослужбовця. Таке звільнення означає, що особа, яка залишається у статусі військовослужбовця, звільнена від виконання певних обов’язків.

У відповідності до ст.26 Закону «Про військовий обов’язок та військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:

а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров’я придатні до військової служби або під час дії воєнного стану визнані військово-лікарськими комісіями тимчасово непридатними за станом здоров’я до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров’я до військової служби.

Тобто, як при звільненні у відставку, так і при переході до запасу статус військовослужбовця не втрачається, а змінюється на інший формальний статус: «військовослужбовець у відставці» або «військовослужбовець у запасі».

Військовослужбовець у відставці – це особа, яка була звільнена з військової служби за віком, станом здоров’я, або іншими підставами, визначеними законодавством.

Військовослужбовець у запасі – це особа, яка перейшла з активної військової служби до резерву, тобто відповідно до законодавства може бути призвана на військову службу у разі загрози національній безпеці чи мобілізації.

Військовослужбовці у відставці або у запасі мають певні права і обов’язки, які регулюються законодавством. Ці права та обов’язки можуть включати:

– право на пенсійне забезпечення відповідно до законодавства;

– соціальні гарантії та пільги, які надаються ветеранам військової служби;

– обов’язок дотримуватися військової присяги та виконувати законні вимоги, що стосуються оборони та безпеки держави.

Таким чином, навіть при звільненні у відставку або переході до запасу особа не втрачає свій статус військовослужбовця, але набуває інший статус, який відображає її нове положення в системі оборони країни.

Військовослужбовці, які проходять базову військову службу, звільняються із служби на підставах:

а) у зв’язку із закінченням встановлених строків військової служби;

б) за станом здоров’я;

в) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається ч.12 ст.26 Закону «Про військовий обов’язок та військову службу» (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

г) у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі.

Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, звільняються із служби на підставах:

а) у зв’язку із закінченням встановлених строків військової служби;

б) за станом здоров’я;

в) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається ч.12 ст.26 Закону «Про військовий обов’язок та військову службу» (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

г) у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання (крім позбавлення військового звання у період дії воєнного стану);

д) у зв’язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років;

е) у зв’язку з припиненням громадянства України;

є) у зв’язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

и) у зв’язку із призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:

1) під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану):

а) у строки, визначені Указом Президента України (у строки, визначені рішенням Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, – для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період);

б) за станом здоров’я;

в) за віком;

г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається ч.12 ст.26 Закону «Про військовий обов’язок та військову службу» (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

д) у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;

е) у зв’язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу та/або проти них не порушено кримінальне провадження, передбачене законами України);

є) у зв’язку з обранням народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

ж) у зв’язку із призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя;

2) під час дії воєнного стану:

а) за віком;

б) за станом здоров’я:

в) у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;

г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

д) у зв’язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

е) у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів – у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);

з) у зв’язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах:

1) у мирний час:

а) у зв’язку із закінченням строку контракту;

б) за станом здоров’я;

в) за віком;

г) у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів – у разі неможливості їх використання на службі;

ґ) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається ч.12 ст.26 Закону «Про військовий обов’язок та військову службу» (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

д) через службову невідповідність;

е) у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права обіймати певні посади;

ж) у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця);

з) у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;

и) у зв’язку з набранням законної сили судовим рішенням, яким військовослужбовця притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов’язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

і) у зв’язку із неможливістю призначення на іншу посаду у разі прямого підпорядкування близькій особі;

ї) у зв’язку із встановленням за результатами спеціальної перевірки відомостей, які не відповідають встановленим законодавством вимогам для зайняття посади;

й) у зв’язку із застосуванням заборони, передбаченої ч.3 або 4 ст.1 Закону України «Про очищення влади»;

к) у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації та небажанням продовжувати військову службу за новим контрактом військовослужбовцями, які проходили військову службу за контрактом;

л) у зв’язку з припиненням громадянства України;

м) у зв’язку з встановленням невідповідності військовослужбовця вимогам проходження військової служби чи визнанням його таким, що не пройшов випробування;

н) у зв’язку з набранням законної сили судовим рішенням про визнання активів військовослужбовця чи активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених ст.290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави;

о) у зв’язку з відкликанням мандата на право здійснення військової капеланської діяльності;

п) за угодою сторін – у разі набуття військовослужбовцем права на пенсію за вислугу років;

р) у зв’язку з обранням народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

с) у зв’язку із призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя;

2) під час дії особливого періоду (крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану):

а) у зв’язку із закінченням строку контракту;

б) за станом здоров’я;

в) за віком;

г) у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів – у разі неможливості їх використання на службі;

ґ) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається ч.12 ст.26 Закону «Про військовий обов’язок та військову службу» (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

д) через службову невідповідність;

е) у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права обіймати певні посади;

ж) у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;

з) у зв’язку з набранням законної сили судовим рішенням, яким військовослужбовця притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов’язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

и) у зв’язку з неможливістю призначення на іншу посаду у разі прямого підпорядкування близькій особі;

і) у зв’язку із застосуванням заборони, передбаченої ч.3 або 4 ст.1 Закону України «Про очищення влади»;

ї) у зв’язку з встановленням невідповідності військовослужбовця вимогам проходження військової служби чи визнанням його таким, що не пройшов випробування;

й) які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду.

к) які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду.

л) у зв’язку з набранням законної сили судовим рішенням про визнання активів військовослужбовця чи активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених ст.290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави;

м) у зв’язку з відкликанням мандата на право здійснення військової капеланської діяльності;

н) за угодою сторін – у разі набуття військовослужбовцем права на пенсію за вислугу років;

о) за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України), але не раніше шести місяців проходження ними безперервної військової служби;

п) у зв’язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

р) у зв’язку з обранням народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

с) у зв’язку із призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя;

3) під час проведення мобілізації та дії воєнного стану:

а) за віком;

б) за станом здоров’я;

в) у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;

г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

ґ) за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України), але не раніше шести місяців проходження ними безперервної військової служби;

д) у зв’язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

е) у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів – у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);

ж) у зв’язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану;

з) у зв’язку з призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Військовослужбовці, які проходять кадрову військову службу, звільняються з військової служби на підставах:

1) у мирний час:

а) за власним бажанням;

б) за станом здоров’я;

в) за віком;

г) у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів – у разі неможливості їх використання на службі;

ґ) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається ч.12 ст.26 Закону «Про військовий обов’язок та військову службу» (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

д) через службову невідповідність;

е) у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права обіймати певні посади;

ж) у зв’язку з набранням законної сили судовим рішенням, яким військовослужбовця притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов’язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

з) у зв’язку з неможливістю призначення на іншу посаду у разі прямого підпорядкування близькій особі;

и) у зв’язку із застосуванням заборони, передбаченої ч.3 або 4 ст.1 Закону України «Про очищення влади»;

і) у зв’язку із припиненням громадянства України;

ї) у зв’язку з набранням законної сили судовим рішенням про визнання активів військовослужбовця чи активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених ст.290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави;

й) у зв’язку з обранням народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

к) у зв’язку з призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя;

2) під час дії особливого періоду (крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану):

а) за станом здоров’я;

б) за віком;

в) у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів – у разі неможливості їх використання на службі;

г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною 12 ст.26 Закону «Про військовий обов’язок та військову службу» (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

ґ) через службову невідповідність;

д) у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права обіймати певні посади;

є) у зв’язку з набранням законної сили судовим рішенням, яким військовослужбовця притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов’язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

ж) у зв’язку з неможливістю призначення на іншу посаду у разі прямого підпорядкування близькій особі;

з) у зв’язку із застосуванням заборони, передбаченої ч.3 або 4 ст.1 Закону України «Про очищення влади»;

и) у зв’язку з набранням законної сили судовим рішенням про визнання активів військовослужбовця чи активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених ст.290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави;

і) у зв’язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

й) у зв’язку з обранням народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

к) у зв’язку із призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя;

3) під час проведення мобілізації та дії воєнного стану:

а) за віком;

б) за станом здоров’я;

в) у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;

г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається ч.12 ст.26 Закону «Про військовий обов’язок та військову службу» (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

ґ) у зв’язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

д) у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів – у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);

ж) у зв’язку із призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Контракт осіб, яких умовно-достроково звільнено від відбування покарання на підставі, визначеній ст. 811 Кримінального кодексу України, припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставі:

а) за станом здоров’я;

б) у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення або обмеження волі;

в) у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням рішення про демобілізацію.

Питання звільнення з військової служби регулює також Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затверджене Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009.

Проте, варто зазначити, що Закон «Про військовий обов’язок та військову службу» наводить вичерпний перелік підстав звільнення військовослужбовців із військової служби.

Серед цих підстав, відсутнє переведення військовослужбовця із однієї частини в іншу. І це цілком закономірно, адже переведення військовослужбовців з однієї військової частини в іншу є одним з видів службових переміщень.

Відповідно до п.40 Положення про проходження громадянами України  військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 у разі переміщення по службі військовослужбовця з однієї військової частини до іншої для дальшого проходження військової служби дія контракту про проходження військової служби не припиняється. Окремі умови контракту за новим місцем служби можуть бути переглянуті та засвідчені підписами сторін контракту.

Переведення військовослужбовців передбачають збереження статусу військовослужбовця при переміщенні до іншої частини.

Таким чином, переведення з однієї частини в іншу є звичайною практикою у військовій службі, не є підставою для припинення, закінчення чи призупинення військової служби, та не впливає на статус військовослужбовця. Він залишається на військовій службі та зберігає статус військовослужбовця протягом усього періоду переведення, аж до зарахування в нову частину і продовжує виконувати свої службові обов’язки відповідно до вимог військової дисципліни та чинного законодавства.

 

Враховуючи викладене, слід дійти до висновку про те, що:

 

Військовослужбовець не втрачає статус військовослужбовця в момент переведення з однієї частини в іншу. Переміщення по службі військовослужбовця не є призупиненням статусу військовослужбовця.

Ба більше, статус військовослужбовця зберігається, як при призупиненні проходження військової служби, так і навіть при звільненні з військової служби у запас чи відставку.

Військовослужбовець, стосовно якого застосовані запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту або тримання під вартою чи за вироком суду застосовані такі покарання, як арешт або тримання в дисциплінарному батальйоні, не втрачає статусу військовослужбовця. Щодо такого військовослужбовця вказані запобіжні заходи чи вирок реалізовуються (виконуються) з урахуванням статусу такої особи саме як військовослужбовця.

Такий військовослужбовець має бути зарахований в розпорядження посадових осіб наказом начальника, який має право призначення на ці посади згідно з номенклатурою посад, та вищими начальниками. Військовослужбовець, який зарахований в розпорядження начальника органів Держприкордонслужби і стосовно якого застосовано запобіжний захід, зокрема, у вигляді домашнього арешту в нічний час виконує обов’язки військової служби в межах, визначених таким начальником. На начальника своєю чергою покладається обов’язок організовувати службову діяльність військовослужбовця, зарахованого у його розпорядження, та здійснювати контроль за виконанням покладених на нього завдань.

У такому статусі військовослужбовець з урахуванням зазначених особливостей, а отже й у розпорядженні начальника органів Держприкорднослужби така особа перебуває до скасування чи зміни запобіжного заходу.

 

 

Додатки:

  1. Копія Диплома кандидата юридичних наук ДК № 034635.
  2. Копія Атестата доцента ДЦ № 046372.
  3. Витяг з Постанови Пленуму Верховного Суду № 3 від 7 лютого 2020 року.

 

Єфімов Олександр Миколайович,

доцент, доктор філософії права (кандидат юридичних наук), доцент кафедри приватного права Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної Ради Верховного Суду.

 

07 червня 2024 року