Висновок науково-правової експертизи № 0000
з питання визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта електроенергетики
м. Київ 24 липня 2024 року
Цей висновок експерта у галузі права складено на такий запит щодо правової колізії підготовано на підставі Законів України «Про судову експертизу» та «Про наукову та науково-технічну експертизу» від 10.02.1995 № 51/95-ВР, наказу Міністерства освіти і науки України «Про проведення державної акредитації фізичних та юридичних осіб на право проведення наукової та науково-технічної експертизи» від 12.01.2004 № 12, та звернення ПрАТ «___», в особі представника _____ (далі – Замовник), із замовленням про проведення науково-правової експертизи (підготовки висновку експерта у галузі права) стосовно визначення оплати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта електроенергетики на період дії правового режиму воєнного стану в Україні.
У зверненні від 00.00.2024 Замовник зазначає наступні обставини, на підставі яких формулює питання для проведення науково-правової експертизи.
ПрАТ «____» уклало договір з ТОВ «____» на доступ до елементів інфраструктури об’єкта електроенергетики. Договірні відносини між сторонами виникли з 00.00.2023, згідно з договором № 000 від 00.00.2016 з усіма змінами та доповненнями. 00.00.2023 було укладено договір про заміну сторони у договорі № 000, відповідно до якого ТОВ «____» стало безпосереднім користувачем елементів інфраструктури.
На даний час ПрАТ «___» оскаржує методику визначення плати за доступ до елементів інфраструктури, яка встановлює механізм розподілу витрат власника інфраструктури між замовниками, що використовують одні і ті ж елементи. Проблема полягає у перерозподілі періодичної плати та додаткових витратах на експлуатацію елементів інфраструктури, які використовує ТОВ «___» під час дії правового режиму воєнного стану в Україні.
До заяви додаються:
На підставі викладених обставин та доданих доказів Замовник формулює наступні питання:
- Як співвідносяться норми МЕТОДИКИ визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта електроенергетики щодо визначення розміру періодичної плати за доступ до елементів інфраструктури об’єктів електроенергетики з використанням несучої спроможності будівель, споруд і однієї опори, встановлені на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, із загальними правилами визначення такої плати?
- Яким чином відповідно до п.14 Розділу IV зазначеної Методики має бути застосований розмір плати 10 грн на місяць у разі, якщо доступ до однієї опори мають кілька замовників і кожен з них розміщує декілька кабельних ліній зв’язку на одному елементі кріплення (одній траверсі) однієї опори?
Висновок складено для подання до суду та інших установ.
Експерт про кримінальну відповідальність згідно із ст.384 КК України
за дачу завідомо неправдивого висновку попереджений.
_______________ Олександр ЄФІМОВ
Нормативно-правові акти, документи та джерела, використані при проведенні науково-правової експертизи:
- Закон України «Про доступ до об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж» від 07.02.2017 № 1834-VIII.
- Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо першочергових заходів реформування сфери містобудівної діяльності» від 12.05.2022 № 2254-IX.
- Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення умов для відновлення та розвитку електронних комунікаційних мереж» від 16.08.2022 № 2530-IX.
- Методика визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта електроенергетики, затверджена Міністерства енергетики від 10.12.2018 № 622.
- Наказ Міністерства енергетики «Про внесення змін до Методики визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта електроенергетики» від 24.03.2022 № 137.
- Наказ Міністерства енергетики «Про внесення змін до Методики визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта електроенергетики» від 13.10.2022 № 357.
- Хаустова М. Структура правової системи суспільства. Вісник Академії правових наук України. 2010. № 1(60). С. 49-58.
- Малишев Б. В. Застосування норм права (теорія і практика) : навч. посіб. / Б. В. Малишев, О. В. Москалюк ; за заг. ред. Б. В. Малишева. Київ : Реферат. 2010. 260 с.
- Москалюк О. В. Співвідношення колізійних норм і колізійних принципів при подоланні колізій між нормами рівної юридичної сили [Електронний ресурс] // Вісник Вищої ради юстиції. – 2011. – № 4 (8). – С. 106-116. – Режим доступу
- Теличко О.А., Іванюк Н.В. Причини виникнення колізій. URL : http://www.lj.kherson.ua/ 2016/pravo06/part_1/11.pdf.
- Мірошниченко А. М. Колізії в правовому регулюванні земельних відносин в Україні / А. М. Мирошниченко. – К. : Алерта, 2009. – 268 с.
- Прокоп’єв Р.Є. Співвідношення спеціальних та загальних норм у правовому регулюванні трудових відносин працівників транспорту /Актуальні проблеми права: теорія і практика. 2022.№2 (44). С. 76-84.
- Теорія держави та права : навч. посіб. / [Є. В. Білозьоров, В. П. Власенко, О. Б. Горова, А. М. Завальний, Н. В. Заяць та ін.] ; за заг. ред. С. Д. Гусарєва, О. Д. Тихомирова. – К. : НАВС, Освіта України, 2017. – 320 с
- Загальна теорія держави і права : [підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] / [М.В. Цвік, О.В. Петришин, Л.В. Авраменко та ін.] ; за ред. М.В. Цвіка, О.В. Петришина. – Х. : Право, 2009. – 584 с.
- Барчук А.О. Надзвичайні закони як предмет наукового пізнання: підходи розуміння. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право»., Випуск 35., частина ІІ., Том 1., 2015. С. 16-19.
- Савенко В.В. Закон як засіб правового регулювання суспільних відносин у державі. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право», Випуск 31., Том 3., 2015. С. 147–150.
- Мурза О.В. Правові пільги: загальнотеоретична характеристика. Дисертація на здобуття наук. ступеня к-та юрид. наук : спец. 12.00.01 – «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / О.В. Мурза. – Х. – 2013. – С.198
Науково-правове дослідження
Відповідно до ст.1 Закону України «Про доступ до об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж» від 07.02.2017 № 1834-VIII:
доступ до інфраструктури об’єкта доступу – це право замовника на користування елементами інфраструктури об’єкта доступу для розміщення, модернізації, експлуатаційного та технічного обслуговування технічних засобів електронних комунікацій відповідно до законодавства та на підставі договору з доступу;
елементи інфраструктури об’єкта доступу – це складові частини інфраструктури відповідного об’єкта доступу, що надаються або можуть надаватися власником інфраструктури об’єкта доступу у користування замовнику на договірних засадах;
замовник доступу до інфраструктури об’єкта доступу – суб’єкт господарювання (оператор електронних комунікацій, постачальник електронних комунікаційних послуг або уповноважена ним особа), який звернувся чи має намір звернутися до власника інфраструктури об’єкта доступу із запитом про надання доступу до конкретного елемента інфраструктури об’єкта доступу або який уклав договір з доступу;
інфраструктура об’єкта електроенергетики – це об’єкти електроенергетики, у тому числі опори ліній електропередачі, електричні підстанції тощо, придатні для надання власником інфраструктури об’єкта доступу у користування замовнику на договірних засадах;
плата за доступ – це одноразова та/або періодична плата за доступ до елементів інфраструктури об’єкта доступу, що встановлюється у договорі з доступу з дотриманням вимог цього Закону[1].
Відповідно до ст.11 зазначеного Закону правила надання доступу встановлюють загальний порядок здійснення доступу до інфраструктури відповідного об’єкта доступу. Правила надання доступу затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням відповідних державних органів згідно з повноваженнями, встановленими цим Законом.
Правила надання доступу повинні містити такі умови здійснення доступу до інфраструктури об’єкта доступу:
1) порядок звернення замовника до власника інфраструктури відповідного об’єкта доступу щодо отримання доступу до інфраструктури об’єкта доступу;
2) строки розроблення та видачі технічних умов з доступу;
3) порядок та строки розроблення і погодження проектної документації з доступу;
4) порядок подання замовником письмового звернення до власника інфраструктури відповідного об’єкта доступу з пропозицією укладення договору з доступу;
5) строки розгляду та надання відповіді на звернення замовника до власника інфраструктури відповідного об’єкта доступу з пропозицією укладення договору з доступу;
6) порядок та строки укладення договору з доступу;
7) порядок та умови розірвання відповідного договору з доступу та/або його припинення;
8) порядок та умови припинення користування елементами інфраструктури об’єкта доступу;
9) порядок демонтажу технічних засобів електронних комунікацій, розміщених без укладення договору з доступу;
10) інші умови, передбачені законодавством.
Правила надання доступу до інфраструктури відповідного об’єкта доступу мають передбачати визначені законодавством особливості безпечного доступу та користування інфраструктурою об’єкта доступу.
Правила надання доступу до інфраструктури відповідного об’єкта доступу мають містити вимоги щодо захисту технічних засобів електронних комунікацій та передбачати відповідальність за їх умисне пошкодження (демонтаж або руйнування), якщо ці дії призвели або могли призвести до порушення штатного режиму роботи цих технічних засобів електронних комунікацій [1].
За ст.14 вказаного Закону власник інфраструктури об’єкта доступу має право, зокрема:
1) вимагати укладення договору з доступу для надання доступу до інфраструктури відповідного об’єкта доступу;
2) визначати плату за доступ, що розраховується згідно з відповідною методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта доступу, затвердженою відповідним державним органом.
Замовник своєю чергою зобов’язаний, зокрема:
1) розміщувати свої технічні засоби електронних комунікацій відповідно до договору з доступу;
2) відшкодовувати збитки власникові інфраструктури об’єкта доступу або третім особам, заподіяні внаслідок невиконання чи неналежного виконання робіт внаслідок дій або бездіяльності замовника, безпосередньо пов’язаних з розміщенням та експлуатацією технічних засобів електронних комунікацій, відповідно до договору з доступу та законодавства;
3) розміщувати на своїх технічних засобах електронних комунікацій на зручному для огляду місці відомості про замовника (найменування замовника та номер контактного телефону);
4) не допускати самовільного розміщення технічних засобів електронних комунікацій на елементах інфраструктури об’єкта доступу;
5) своєчасно сплачувати плату за доступ до інфраструктури об’єкта доступу (ст.15 Закону «Про доступ до об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж»)[1].
Згідно з ч.6 ст.16 вказаного Закону договір з доступу має містити, зокрема, таку істотну умову: розмір плати за доступ, визначений згідно з відповідною методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта доступу.
У разі повного зруйнування внаслідок бойових дій інфраструктури об’єкта доступу та/або всіх технічних засобів, та/або споруд електронних комунікацій, розміщених на об’єкті доступу за одним договором, такий договір з доступу розривається за письмовим зверненням однієї із сторін договору, яке надсилається на зазначені у договорі адреси для листування. Розірвання договору з доступу не звільняє сторону від виконання зобов’язань, що виникли до дати ініціювання розірвання договору та надсилання повідомлення [1].
Відповідно до ст.17 Закону України «Про доступ до об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж» плата за доступ до елементів інфраструктури об’єкта доступу може складатися з одноразової та/або періодичної плати.
До одноразової плати за доступ належить виключно плата за розроблення та видачу технічних умов з доступу.
Періодична плата за доступ може встановлюватись виключно за наявності додаткових витрат власника інфраструктури об’єкта доступу на утримання елементів інфраструктури об’єкта доступу, пов’язаних з наданим доступом.
Розмір плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта доступу встановлюється договором з доступу згідно з методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта доступу, затвердженою відповідно до цього Закону.
Методика визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта доступу має, зокрема, встановлювати:
1) перелік робіт, що мають бути враховані для визначення одноразової плати за доступ;
2) перелік робіт, що мають бути враховані для визначення періодичної плати за доступ;
3) перелік прямих витрат власника інфраструктури об’єкта доступу, пов’язаних з утриманням елементів інфраструктури об’єкта доступу, якими користується замовник;
4) механізм визначення розміру плати за доступ у вигляді формули із пропорційним розподілом витрат власника інфраструктури об’єкта доступу між замовниками, якщо вони використовують одні й ті самі елементи інфраструктури об’єкта доступу;
5) коефіцієнт зниження розміру плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта доступу у разі:
а) надання електронних комунікаційних послуг у селищах і селах або на депресивних територіях;
б) надання виключно універсальних електронних комунікаційних послуг;
6) підстави для перегляду розміру плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта доступу;
7) механізм визначення плати за транзит кабельних ліній у вигляді формули;
8) строки сплати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта доступу.
Методики визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта доступу поширюються на об’єкти доступу всіх форм власності.
Розмір плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта доступу визначається власником інфраструктури цього об’єкта доступу згідно з методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта доступу, затвердженою відповідним державним органом влади згідно з цим Законом, і не може перевищувати:
1) за розроблення та видачу технічних умов з доступу – 50 відсотків мінімальної заробітної плати;
2) за доступ до елементів інфраструктури об’єктів електроенергетики – 0,3 відсотка мінімальної заробітної плати за одну опору – елемент будь-якої інфраструктури об’єкта доступу, у тому числі опору лінії електропередачі, на місяць;
3) за доступ до інфраструктури об’єкта будівництва, за користування будинковою розподільною мережею (в місяць за будинок) – 2 відсотки розміру мінімальної заробітної плати для будинків до 100 квартир; 3 відсотки розміру мінімальної заробітної плати для будинків від 101 до 160 квартир; 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати для будинків від 161 квартири і вище;
4) за доступ до елементів інфраструктури об’єкта транспорту – 5 відсотків мінімальної заробітної плати за один канало-кілометр кабельної каналізації електрозв’язку на місяць;
5) за доступ до елементів інфраструктури кабельної каналізації електрозв’язку – 5 відсотків мінімальної заробітної плати за один канало-кілометр кабельної каналізації електрозв’язку на місяць.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається законом станом на 1 січня поточного року.
Розмір плати за доступ має бути сталим і не може змінюватися протягом одного року з дня укладення договору з доступу.
Забороняється встановлення додаткової плати за доступ, крім визначеної цим Законом, після укладення договору з доступу [1].
Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо першочергових заходів реформування сфери містобудівної діяльності» від 12.05.2022 № 2254-IX Розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про доступ до об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж» доповнено пунктом 41 такого змісту: «п.41. На період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом одного року з дня його припинення чи скасування розмір одноразової та/або періодичної плати за доступ до елементів інфраструктури об’єктів доступу становить 1 гривню для замовників доступу до інфраструктури об’єктів доступу – щодо об’єктів, передбачених схемою розміщення тимчасових споруд для життєзабезпечення населення[2].
Така плата за доступ встановлюється власником без внесення змін до чинного договору з доступу на підставі цього Закону.
А відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення умов для відновлення та розвитку електронних комунікаційних мереж» від 16.08.2022 № 2530-IX (в редакції Закону від 13.07.2023 № 3245-IX) Розділ VI Закону України «Про доступ до об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж» доповнено пунктом 42 такого змісту: «42. Під час дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом одного року з дня його припинення чи скасування надання замовнику доступу до інфраструктури об’єкта доступу здійснюється без розроблення і видачі технічних умов з доступу та проектної документації з доступу»[3].
Методика визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта електроенергетики, затверджена Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 10.12.2018 № 622, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.01.2019 за № 1/32972 [4] (далі – Методика) містять особливості формування періодичної плати за доступ до елементів інфраструктури об’єктів електроенергетики, чому присвячена глава ІІІ.
Відповідно до ч. 2 глави ІІІ Методики визначення вартості доступу до однієї одиниці (одного елемента) інфраструктури здійснюється для ПЛ (повітряна лінія електропередачі) або ПЛІ (повітряна лінія електропередачі ізольована) кожного класу напруги.
Визначена вартість доступу до однієї одиниці (опори) застосовується при визначенні плати за доступ до конструктивних елементів ТП (трансформаторна підстанція), РП (розподільчий пристрій) у разі їх використання для зовнішнього розміщення технічних засобів телекомунікацій.
Вартість експлуатації однієї одиниці (одного елемента) інфраструктури електроенергетики визначається на підставі нормованих обсягів робіт та витрат на ці роботи.
Вартість експлуатації однієї опори ПЛ, ПЛІ визначається на підставі нормованих обсягів робіт на 1 км лінії та витрат на ці роботи як частка загальних витрат на 1 км відносно нормованої (розрахункової) кількості опор.
Періодична плата за доступ може встановлюватись виключно за наявності додаткових витрат власника (володільця) інфраструктури об’єктів електроенергетики на утримання елементів інфраструктури об’єкта електроенергетики, пов’язаних з наданим доступом [4].
Отже, вартість доступу до елементів інфраструктури за загальними правилом залежить від таких показників:
- нормованих обсягів робіт та витрат на ці роботи;
- нормованих обсягів робіт на 1 км лінії та витрат на ці роботи як частки загальних витрат на 1 км відносно нормованої (розрахункової) кількості опор;
- додаткових витрат власника (володільця) інфраструктури об’єктів електроенергетики на утримання елементів інфраструктури об’єкта електроенергетики, пов’язаних з наданим доступом.
Розділом ІV Методики встановлено порядок визначення прямих витрат власника (володільця) інфраструктури об’єктів електроенергетики, пов’язаних з утриманням елементів інфраструктури об’єкта електроенергетики, якими користується замовник.
Прямі додаткові витрати власника (володільця) інфраструктури об’єктів електроенергетики у зв’язку із збільшенням норм часу на обслуговування ПЛ, ПЛІ напругою 0,4-10 кВ із розташованими на них технічними засобами телекомунікацій в розрахунку на одну опору визначаються як сума додаткових витрат, пов’язаних з ускладненням умов виконання робіт, спричиненим наданням доступу.
Витрати на експлуатацію однієї опори ПЛ, ПЛІ напругою 0,4-10 кВ розраховуються виходячи із середньої кількості опор на 1 км власників (володільців) інфраструктури об’єктів електроенергетики за відповідним класом напруги. Періодичність виконання експлуатаційних робіт, не встановлена Правилами, має бути розрахована кожним власником (володільцем) інфраструктури об’єктів електроенергетики виходячи із середніх показників фактично виконаних робіт за попередні три роки.
Планові витрати на експлуатацію 1 км ПЛ, ПЛІ напругою 0,4-10 кВ, наведені у додатку 2 до Методики, включають прямі витрати на оплату праці, використання машин і механізмів, загальновиробничі витрати.
Планові витрати на використання машин і механізмів, пов’язаних з експлуатацією ПЛ, ПЛІ напругою 0,4-10 кВ, у розрахунку на одну опору розраховуються власником (володільцем) інфраструктури об’єктів електроенергетики на підставі нормативно-технічних документів та ДСТУ Б Д.2.7-1:2012 «Ресурсні кошторисні норми експлуатації будівельних машин та механізмів».
Додаткові річні витрати власника (володільця) інфраструктури об’єктів електроенергетики на експлуатацію (утримання) однієї опори ПЛ, ПЛІ напругою 0,4-10 кВ, спричинені ускладненням умов виконання робіт внаслідок забезпечення доступу замовника, визначаються шляхом застосування коефіцієнта 0,05 до затверджених власником (володільцем) інфраструктури об’єктів електроенергетики витрат на експлуатацію однієї опори діючих нормативів витрат на кожний радіофідер або будь-який інший технічний засіб телекомунікацій, розташований на ПЛ, ПЛІ напругою 0,4-10 кВ.
У разі розташування на траверсі декількох кабельних ліній електрозв’язку одного замовника до першого кабелю застосовується коефіцієнт 0,05, а до кожного наступного кабелю – коефіцієнт 0,03. До кожного кабелю лінії електрозв’язку, що кріпиться окремо, застосовується коефіцієнт 0,05.
Сумарний коефіцієнт ускладнення для одного замовника не може бути більше ніж 0,2.
Річні витрати власника (володільця) інфраструктури об’єктів електроенергетики на одну опору визначаються за відповідною формулою, яка враховує:
- витрати на одну опору, в тому числі єдиний соціальний внесок;
- витрати машин і механізмів, в тому числі єдиний соціальний внесок;
- загальновиробничі витрати, в тому числі єдиний соціальний внесок.
Річні додаткові витрати власника (володільця) інфраструктури об’єктів електроенергетики на кожну опору визначаються як сума витрат для забезпечення доступу кожному замовнику пропорційно його участі, спричинених ускладненням умов виконання робіт, у разі, якщо різними замовниками використовуються одні й ті самі елементи об’єкта енергетики, за відповідною формулою, яка враховує річні додаткові витрати власника (володільця) інфраструктури об’єктів електроенергетики, спричинені ускладненням умов виконання робіт, що пов’язані із забезпеченням доступу для першого, другого та останнього замовників.
Річні додаткові витрати на кожну опору кожного замовника розраховуються за формулою, що враховує:
- річні витрати власника (володільця) інфраструктури об’єктів електроенергетики на одну опору;
- коефіцієнт ускладнення умов виконання робіт, пов’язаний із забезпеченням доступу певного замовника, а саме:
- кількість кабельних ліній електрозв’язку I-го замовника, що розташовані на траверсах під порядковими номерами 1;
- кількість кабельних ліній електрозв’язку I-го замовника, що розташовані на траверсах під порядковими номерами від 2 до 4;
- кількість кабельних ліній електрозв’язку I-го замовника, що розташовані на опорі з окремими кріпленнями;
- коефіцієнт зниження розміру плати за доступ та ін.
Щомісячна плата за доступ для кожного замовника визначається на кожну опору. Щомісячною платою за доступ для замовника на кожну опору є 1/12 обсягу річних додаткових витрат.
Розмір плати за доступ замовника на одну опору визначається в межах розмірів, визначених цією Методикою, з урахуванням податку на додану вартість, якщо власник (володілець) інфраструктури об’єкта електроенергетики є платником цього податку.
Забороняється встановлення додаткової плати за доступ, крім визначеної Законом, після укладення договору з доступу[4].
Отже з наведеного слід дійти висновку про те, що розмір плати для кожного замовника залежить від ряду показників і не може бути фіксованим (однаковим) для всіх замовників і всіх власників об’єктів енергетичної інфраструктури.
Це правило слід визнати загальним, тобто таким, що застосовується за обставин, що не є виключними.
Згідно з Наказом Міністерства енергетики «Про внесення змін до Методики визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта електроенергетики» від 24.03.2022 № 137 (в редакції Наказу Міністерства енергетики від 13.10.2022 № 357) Розділ IV Методики було доповнено пунктом 13 такого змісту: «13. На період дії правового режиму воєнного стану в Україні та 90 днів після його припинення або скасування на територіях, які включені до переліку територіальних громад, які розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), сформованого відповідно до Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2022 року № 562, та/або затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, розмір періодичної плати за доступ до елементів інфраструктури об’єктів електроенергетики з використанням несучої спроможності будівель, споруд і однієї опори становить 1 копійку на місяць» [5].
А згідно з Наказом Міністерства енергетики «Про внесення змін до Методики визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта електроенергетики» від 13.10.2022 № 357 Розділ IV Методики було доповнено пунктом 14 такого змісту: «14. На територіях, не визначених пунктом 13 цього розділу, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та 90 днів після його припинення або скасування розмір періодичної плати за доступ до елементів інфраструктури об’єктів електроенергетики з використанням несучої спроможності будівель, споруд і однієї опори становить 10 гривень на місяць» [6].
Отже, уповноваженим органом, а саме Міністерством енергетики України на певний період часу встановлено особливий порядок формування розміру періодичної плати за доступ до елементів інфраструктури об’єктів електроенергетики. І цей особливий порядок формування розміру періодичної плати не враховує критерії (показники), які мають враховуватися за загальним правилом, а саме витрати на одну опору, в тому числі єдиний соціальний внесок; витрати машин і механізмів, в тому числі єдиний соціальний внесок; загальновиробничі витрати, в тому числі єдиний соціальний внесок. Не враховуються також і додаткові витрати.
Єдиний критерій, який враховується при визначенні розміру періодичної плати, – це кількісний критерій. На кожну окрему опору встановлено фіксований розмір періодичної плати. Залежить він лише від території
Додатковим критерієм є розташування опор:
- розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні);
- розташовані на інших територіях.
Отже, логічно, що загальні положення Розділу ІV та спеціальні положення, якими слід визнати пункти 13, 14 Методики не можуть бути застосовані одночасно, оскільки вони певною мірою суперечать за своїм значенням один одному. Перші встановлюють розрахункову вартість платежів, в той час як другі визначають вартість однакову для всіх користувачів незалежно від витрат власника об’єкта інфраструктури. Тому виникає питання використання зазначеної Методики, оскільки жодна з зазначених норм прямо не скасовує протилежну. Для з’ясування зазначеної колізії слід врахувати теоретичні положення права.
Термін «колізія» у перекладі з латинської (collisio, collide) означає «зіткнення» [7, с. 83]. У контексті колізійного принципу lex specialis це припущення означає: «прийняття спеціальної норми свідчить про наявність спеціальної цілі законодавця: врегулювати певний різновид суспільних відносин інакше, ніж загальна норма» [8, c. 260].
Як зазначає Москалюк О.М. подолання колізій між нормами рівної юридичної сили здійснюється шляхом використання колізійних норм або колізійних принципів lex specialis derogat generalis (лат. «спеціальний закон відміняє (витісняє) загальний закон») [9, с.61].
В свою чергу Теличко О.А. та Іванюк Н.В визначають, що загальні норми, як правило, поширюються на відносини загалом; спеціальні діють тільки в межах визначеного виду відносин і встановлюють для нього певні особливості порівняно із загальним правилом. При цьому варто зауважити, що йдеться не про весь закон, а про конкретну правову норму чи її частину, за змістом якої визначається, є ця норма загальною чи спеціальною [10].
Мірошниченко А. М. з цього приводу зауважує, що «спеціальною нормою є будь-яка норма, що в порівнянні із загальною регулює вужче коло суспільних правовідносин, оперуючи посиланням не лише на спеціального суб’єкта, спеціальний об’єкт, а й на особливі обставини тощо» [11, с. 202].
Також, як і автори, позиція яких аналізувалась вище, Мірошниченко А.М. вважає, що вирішення колізій між загальними та спеціальними правовими нормами повинне ґрунтуватись на закономірностях системи права. Але ці закономірності він визначає не як такі, що випливають із логічної єдності законодавства, а як такі, що випливають із потреби кращого (найбільш доцільного) врегулювання суспільних відносин: «відносини у суспільстві як саморегулятивній системі будуть краще врегульовані у тому випадку, коли буде застосоване правило, яке краще враховує існуючу ситуацію, тобто при встановленні якого були враховані якісь особливі обставини, залишені поза увагою при формулюванні загального правила» [11, с. 203]. Далі Мірошниченко А. М. робить висновок про те, що для визнання норми спеціальною слід відповісти на запитання про те, чи виправдане встановлення спеціального положення якимись особливими мотивами.
У своїй статті Прокоп’єв Р.Є. згадує науковця М.І. Бару, який говорив про можливі два варіанти співвідношення норм права, а саме: взаємодія або заміщення. Прокоп’єв Р.Є. погоджується і зазначає, що, загальна та спеціальна норма є невіддільною одна від одної, оскільки формування спеціальної норми здійснюється на основі загальної. Проте їх дія разом хоча й може здійснюватися паралельно, але, на нашу думку, вони вже не можуть бути рівними, тобто одночасно та однаково регулювати ті чи інші суспільні відносини. Якась із таких норм буде все ж переважаючою, домінуючою. [12, с. 89]
Тож, ми розуміємо що основні положення Методики відносяться до загальних норм, а пункти 13, 14 Розділу ІV Методики – до спеціальних. Водночас у цьому разі слід говорити не про взаємодію вказаних норм, а саме про їх заміщення, оскільки при взаємодії мали би застосовуватися приміром загальні положення Розділу IV Методики з урахуванням особливостей п.13 та п.14. Проте, як видно зі змісту п.13 та п.14 вони не можуть враховувати загальні положення Розділу IV Методики, оскільки в такому разі довелося б ігнорувати імперативну норму, якою встановлена фіксована плата за доступ замовники до об’єкта інфраструктури енергетики.
Також пропонуємо розглянути зазначені норми у часовому розрізі, тобто у які часові проміжки вони діють та припиняються.
Відповідно до теорії держави та права норми права поділяються за таким критерієм:
За строки дії в часі:
– постійні – норми невизначеної в часі дії;
– тимчасові – норми визначеної в часі дії [13, с. 286].
Проте, О.Ф. Скакун, яка пропонує класифікацію норм за строком дії:
-постійні,
-тимчасові,
-надзвичайні [13, с. 163];
Схожої думки притримаються також і науковці М.В. Цвік і О.В. Петришин, які, здійснюючи класифікацію законів, зазначають, що за часом дії виокремлюють постійні закони (закони, розраховані на тривалий (необмежений) строк дії) і тимчасові закони (закони, прийняті на визначений у часі строк дії). Однак особливим видом, на думку згаданих учених, є надзвичайні закони, тобто акти, що приймаються за надзвичайних обставин і призупиняють дію чинних у відповідній сфері нормативних актів. Такі закони покликані гарантувати безпеку громадян у разі війни, катастроф, епідемій, необхідності захисту конституційного ладу у зв’язку зі спробою захоплення державної влади шляхом насильства тощо [14, с. 286].
На думку Баранчука А.О., надзвичайні закони покликані стабілізувати ситуацію шляхом скасування чинної системи законодавства, а не приймаються з метою розвитку тих чи інших законів [15, с. 17].
До особливостей надзвичайних законів можна віднести його функції, на думку В.В. Савенка, зміст регулятивної функції – це зміст правової форми дії закону, що виявляється у здатності врегульовувати правовідносини завдяки встановленню правового статусу осіб, тобто наданню відповідним категоріям певних прав і визначення для них кола обов’язків [16, с. 150].
Тож, слід зробити припущення, що основні положення Методики це постійні норми, а пункти 13,14 Розділу ІV Методики – надзвичайні.
Слід розглянути пункти 13, 14 Розділу IV Методики і як певний вид пільг.
Мурза О.В. в своїй дисертації зробила спробу дати визначення поняття правової пільги як різновиду встановлених компетентними органами в нормативно-правових актах юридичних винятків, за допомогою яких формується специфічний правовий режим, котрий характеризується наділенням суб’єкта додатковими заходами юридичного характеру, наданням йому особливих додаткових прав і звільнення від встановлених законом обов’язків [17, c.10].
Тож, у цьому контексті пункти 13, 14 Розділу IV Методики може вважатися пільгою для замовників. Особливо це вочевидь з розміру плати, встановленої пунктом 13.
Отже, зважаючи на все вищезазначене:
Основні положення Розділу ІV Методики слід співвідносити з пунктами 13, 14 Розділу ІV Методики як загальне до спеціального, постійне до надзвичайного, загальний режим до пільги. Тому, положення пунктів 13,14 Розділу ІV Методики заміщають загальні положення на період дії воєнного стану, а це виключає використання загальних положень Методики протягом вказаного періоду часу.
Розмір плати за доступ кожного окремого замовника до однієї опори об’єкта енергетичної інфраструктури на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та 90 днів після його припинення або скасування складає фіксовану плату у розмірі 1 копійка або 10 гривень (залежно від території). Вказаний розмір плати не підлягає пропорційному розподілу у разі надання доступу кільком замовникам. Також протягом вказаного періоду часу відсутні підстави застосовувати обмежуючі та фіксовані коефіцієнти щодо розміщення на опорі додаткових кабелів замовника, оскільки ці обмежуючі коефіцієнти встановлені загальними положеннями Методики, дія яких є призупиненою на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та 90 днів після його припинення або скасування.
Додатки:
- Копія Диплома кандидата юридичних наук ДК № 034635;
- Копія Атестата доцента ДЦ № 046372;
- Витяг з Постанови Пленуму Верховного Суду № 3 від 07.02.2020.
Склав: Єфімов Олександр Миколайович,
доцент, доктор філософії права (кандидат юридичних наук), доцент кафедри цивільного та трудового права Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної Ради Верховного Суду.
24 липня 2024 року