Відповідь: Відповідно до ст.127 Господарського кодексу України холдингова компанія – це акціонерне товариство, яке володіє, користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств (крім пакетів акцій, що перебувають у державній власності).

Загальні засади функціонування холдингових компаній в Україні, в тому числі Державної керуючої холдингової компанії, а також особливості їх утворення, діяльності та ліквідації регулюються Законом України «Про холдингові компанії в Україні» від 15.03.2006 № 3528-IV (далі – Закон про холдинги) та іншими нормативно-правовими актами.

За ст.1 Закону про холдинги холдингова компанія – це акціонерне товариство, яке володіє, користується та розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств. А згідно зі ст.2 цього ж Закону законодавство України про холдингові компанії складається, зокрема з Закону України «Про акціонерні товариства». Водночас порядок утворення, діяльності і ліквідації холдингових компаній регулюється Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про акціонерні товариства» в частині, що не суперечить Закону про холдинги.

Закон про холдинги до виключної компетенції наглядової ради відносить, зокрема, прийняття рішення про частину чистого прибутку Державної керуючої холдингової компанії, яка за результатами календарного року має бути спрямована на виплату дивідендів (стаття 7¹).

Питання виплати дивідендів у холдинговій компанії, яка не віднесена до сфери державного управління, Законом про холдинги не врегульовано. Проте згідно зі ст.5 Закону про холдинги встановлено, що до виключної компетенції загальних зборів холдингової компанії належить вирішення питання, зокрема, визначення напрямів та порядку використання прибутку корпоративних підприємств.

Дивіденди, отримані холдинговою компанією складають її прибуток, який своєю чергою є джерелом виплати дивідендів акціонерам холдингової компанії. А тому цілком правомірно в цьому випадку керуватися нормами Закону України «Про акціонерні товариства» від 27.07.2022 № 2465-IX.

Відповідно до ст.34 зазначеного Закону дивіденд – це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів.

Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має здійснюватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів. Умови виплати дивідендів, зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів, мають бути однаковими для всіх власників акцій одного типу та класу.

Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами. Розмір дивідендів за привілейованими акціями всіх класів визначається у статуті акціонерного товариства.

Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку за звітний рік та/або нерозподіленого прибутку, та/або резервного капіталу на підставі рішення загальних зборів протягом шести місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється з чистого прибутку за звітний рік та/або нерозподіленого прибутку, та/або резервного капіталу, сформованого для виплати дивідендів за привілейованими акціями, відповідно до статуту акціонерного товариства протягом шести місяців після закінчення звітного року.

У разі прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів у строк менший, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, виплата дивідендів здійснюється у строк, визначений загальними зборами.

У разі невиплати дивідендів у зазначені строки в акціонера виникає право на звернення до нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису нотаріуса на документах, за якими стягнення заборгованості здійснюється у безспірному порядку, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати дивідендів може визначатися положенням про виплату дивідендів.

  О. Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та Партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана