Відповідь: 

Дійсно, наразі діє ПОЛОЖЕННЯ про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5 (далі – Положення).

Відповідно до п.23. зазначеного Положення розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.

Аналогічна вимога міститься в ч.2. ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII: у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав – з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Відповідно до п.108 Положення зарахування коштів в іноземній валюті на поточні рахунки клієнтів здійснюється банками через розподільчі рахунки у визначених цим Положенням випадках. Зарахування банківських металів на рахунки клієнтів здійснюється банками без використання розподільчих рахунків.

П.109. Положення містить перелік операцій, які здійснюються за поточними рахунками в іноземній валюті суб’єктів господарювання – резидентів (юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). Підпункт 2 вказує на операції за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами).

Водночас п.110 Положення вказує на операції із зарахування коштів, які здійснюється безпосередньо на поточні рахунки юридичних осіб-резидентів (крім коштів, що надходять з власних рахунків юридичних осіб-резидентів, відкритих за межами України). Це операції, зазначені у підпунктах 15-21, 25 та 27 пункту 109 розділу X цього Положення.

Зарахування інших надходжень здійснюється через розподільчий рахунок. Отже, виручка за експортним договором має бути зарахована на поточний рахунок не інакше як через розподільчий рахунок.

Опосередковано мета застосування розподільчих рахунків вказана у п.130. Положення, згідно з яким банк з метою забезпечення функцій агента валютного нагляду за операціями його клієнта (юридичної особи-нерезидента), що визначені в пунктах 127 та 128 розділу Х цього Положення, зобов’язаний попередньо зарахувати кошти, що надходять цьому клієнту, на розподільчий рахунок (крім коштів, одержаних за операціями з торгівлі іноземною валютою на валютному ринку України, переказаних з інших власних рахунків цього клієнта, у вигляді процентів, нарахованих за залишком коштів на рахунку клієнта). Банку дозволяється переказувати кошти з розподільчого рахунку на поточний рахунок клієнта (юридичної особи-нерезидента) за умови наявності в банку документів (інформації), що підтверджують відповідність операції цього клієнта вимогам законодавства України, цього Положення. Банк зобов’язаний повернути кошти відправникові, якщо немає цих документів (інформації).

Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 11.09.2017 № 89, балансовий рахунок 2603 «Розподільчі рахунки суб’єктів господарювання» віднесено до класу 2 «Операції з клієнтами» розділу 26 «Кошти клієнтів банку», групи 260 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання».

Відповідно до п.13 ІНСТРУКЦІЇ про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 11.09.2017 № 89, у класі 2 «Операції з клієнтами» Плану рахунків відображаються операції з клієнтами, зокрема операції за наданими кредитами та залученими вкладами (депозитами). Рахунки класу 2 «Операції з клієнтами» Плану рахунків використовуються для обліку операцій за розрахунками з клієнтами (крім банків) – суб’єктами господарювання, органами державної влади та самоврядування, іншими юридичними особами, фізичними особами. За рахунками суб’єктів господарювання обліковуються кошти юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Отже, кошти, що надійшли на розподільчий рахунок 2603 є коштами, що надійшли на рахунок резидента в українському банку, що цілком відповідає вимогам ПОЛОЖЕННЯ про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5 та ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

Правовий висновок КАС ВС у справі https://reyestr.court.gov.ua/Review/110502382 хоча й ґрунтується на попередньому законодавстві, проте алгоритм, якого притримуються судді, цілком відповідає й чинному на сьогодні законодавству. З тією лише різницею, що в тій справі з розподільчого рахунку на поточний надійшли не у повному обсязі, оскільки на той час був встановлений обов’язковий продаж виручки в іноземній валюті. Тож, на вказане рішення КАС ВС також є сенс посилатися.