Відповідь: Відповідати на це запитання слід, враховуючи норми ПКУ, які регулюють статус «податкового» резидента, тобто особи, яка вважається резидентом саме для податкових відносин, а не взагалі.

Так, згідно з пп.14.1.213. п.14.1. ст.14 ПКУ резидент з числа фізичних осіб – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому ПКУ, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Отже, враховуючи запитання, а саме те, що запитувач:

• може мати місце постійного проживання членів сім’ї в Україні,
• є громадянином України,
• може самостійно визначити своє основне місце проживання в Україні,

слід дійти висновку, що запитувач цілком може розраховувати на визнання його «податковим» резидентом України.

Згідно зі ст.15 ПКУ платниками податків визнаються, у тому числі фізичні особи – резиденти України, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з ПКУ або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з ПКУ.

А відповідно до ст.16 ПКУ платник податків зобов’язаний:

– стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України, у тому числі й шляхом реєстрації як ФОП;

– вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;

– подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

– сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПКУ та законами з питань митної справи.

Отже, фізична особа – громадянин України, яка проживає в Німеччині, залишається платником податків в Україні за умови відповідності її названим вище критеріям. Проте водночас вона може набути статусу «податкового» резидента і в Німеччині.

Для відповіді на запитання, чи повинна така фізична особа сплачувати в Німеччині податки із зарплати, отриманої в Україні, слід аналізувати законодавство Німеччини, яке, швидше за все в цій частині є аналогічним законодавству України.

Щодо зарахування ПДФО, сплаченого в Україні, на зменшення відповідного податку в Німеччині, слід виходити з того, що порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України врегульовано статтею 103 ПК України.

Застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

У разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

У разі якщо нерезидент вважає, що з його доходів було утримано суму податку, яка перевищує суму, належну до сплати відповідно до правил міжнародного договору України, розгляд питання про відшкодування різниці здійснюється на підставі подання до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи, яка виплатила доходи нерезидентові та утримала з них податок, заяви про повернення суми податку на доходи із джерелом їх походження з України.

Якщо виходити з того, що в Німеччині діють аналогічні українським нормам положення податкового законодавства, то питання, що звільнення від оподаткування в Німеччині доходів отриманих та оподаткованих в Україні, має вирішуватися саме Німецьким податковим відомством з урахуванням довідки про статус «податкового» резидента України та суми сплачених податків в Україні. А не навпаки. Повернення податків з доходів отриманих в Україні з тієї підстави, що вони стягнуті «повторно» в Німеччині, чинним законодавством не передбачено.

О. Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана