Відповідь: Згідно зі ст.5 Закону України «Про туризм» від 15.09.1995 № 324/95-ВР учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність. Суб’єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність, є:

туристичні оператори – юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність;

туристичні агенти – юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб’єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.

Згідно зі ст.20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов’язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов’язується оплатити його. Тобто із туристом договір укладає туроператор, а не турагент, оскільки останній діє від імені туроператора, а не від власного імені.

Права і обов’язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором, укладеним між ними, а також цим Законом.

Відповідно до ст.295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб’єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб’єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб’єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені.

За ст.297 ГК України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов’язується надати послуги другій стороні (суб’єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб’єкта і за його рахунок. Агентський договір укладається в письмовій формі. У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень (представництва) комерційного агента.

А згідно зі ст.301 ГК України відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб’єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором. Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін.

Отже, з наведених норм законодавства слід зробити висновок про те, що турагент не купує туристичні послуги і не перепродує їх потім туристам. Турагент продає послуги туроператора туристами від імені туроператора за рахунок туроператора.

Проте умовами договору між туроператором і турагентом може бути передбачено (не заборонено), що турагент приймає від туриста кошти в гривні, конвертує їх в іноземну валюту та переказує цю іноземну валюту туроператору – нерезиденту.

Стосовно питання переказу іноземної валюти турагентом туроператорові слід нагадати про Постанову Правління Національного Банку України від 24.02.2022  № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану».

Відповідно до п.14 цієї Постанови уповноваженим установам забороняється здійснювати транскордонний переказ валютних цінностей з України/переказ коштів на кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях/іноземній валюті, відкриті в банках-резидентах, уключаючи перекази, що здійснюються за дорученням клієнтів, крім ряду випадків, зокрема за операціями з оплати перестрахових премій (перестрахових платежів, перестрахових внесків) за іншими договорами перестрахування (включаючи сертифікати, поліси, ковер-ноти, сліпи, бордеро премій, бордеро збитків), укладеними з перестраховиками-нерезидентами, ніж зазначені в підпунктах 16-19 пункту 14 цієї ж Постанови, крім договорів перестрахування, якими покриваються ризики за договорами обов’язкового страхування відповідальності суб’єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров’ю туриста або його майну/договорами страхування відповідальності суб’єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров’ю туриста або його майну, укладеними за класом страхування 13 [страхування іншої відповідальності (крім визначеної у класах 10, 11, 12)] (п. 19¹).

Тобто навіть страхування туристів унеможливлено забороною переказу коштів на користь нерезидентів. Переказ коштів турагентом туроператорові взагалі не згадується як дозволений переказ іноземної валюти на користь туроператора-нерезидента. А тому варто шукати інші шляхи продажу туристичних послуг, що надаються нерезидентами.

Проте у вказаній постанові є й інша норма, більш широкого застосування, аніж продаж туристичних послуг. Пункт 14 Постанови, який містить заборону на транскордонний переказ іноземної валюти за межі України, доповнено новим підпунктом згідно з Постановою Національного банку № 211 від 29.09.2022, із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 56 від 03.05.2024.

Тож винятком, який дозволяє таки здійснити такий переказ, є підпункт 31, що вказує на дозвіл для переказу коштів резидентом – комісіонером/комерційним агентом (субагентом)/повіреним на рахунок нерезидента – комітента/суб’єкта, якого представляє комерційний агент (субагент)/довіритель, отриманих комісіонером/комерційним агентом (субагентом)/повіреним відповідно до договору комісії/агентського договору/договору доручення внаслідок продажу з 24 лютого 2022 року товарів (продукції, послуг, робіт) нерезидента – комітента/суб’єкта, якого представляє комерційний агент (субагент)/довіритель.

Тож, якщо між туроператором-нерезидентом та турагентом-резидентом буде укладено саме агентський договір (правильний агентський договір), то на його виконання турагент зможе переказувати туроператорові іноземну валюту.

  О.Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та Партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри цивільного та трудового права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана