Онлайн видання “UTEKA”, 24 жовтня 2024
Для початку про типову, на жаль, ситуацію в Україні.
Черговий обстріл критичної інфраструктури змусив орендодавця попіклуватися про альтернативні джерела електричної енергії для своїх орендарів. Адже на сьогодні оренда офісних, складських, виробничих приміщень без електропостачання стає майже непотрібною. Орендодавець вирішив придбати генератор, або сонячну електростанцію (далі – СЕС), або ж навіть вітрову (далі – ВЕС), щоб у такий спосіб забезпечити орендарів електроенергією самостійно. Але ж забезпечити електроенергією за компенсацію, як не називай, по суті, означає продати її… Чи все ж це не є продажем? Чи має право орендодавець так вчиняти?
Тобто орендодавець, використовуючи свій власний генератор, СЕС чи ВЕС, фактично виробляє для потреб орендарів електричну енергію (або ж забезпечує освітлення та функціонування електромережі у приміщеннях, якими користуються орендарі). При цьому в договорах оренди є умова про «компенсацію витрат на забезпечення роботи електрогенератора». Про цю компенсацію й поговоримо у статті.
Чи потрібно власнику генератора отримувати ліцензію?
Відразу зауважимо, що у період воєнного стану діють винятки із загальних правил. Тому в разі використання генератора, СЕС чи ВЕС ліцензія орендодавцю не знадобиться. Обґрунтуємо, чому це так.
Згідно зі ст.1 Закону від 13.04.2017 № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» (далі – Закон № 2019) постачанняелектричної енергії – це продаж, включаючи перепродаж, електроенергії. Водночас ринок електричної енергії – це система відносин, що виникають між учасниками ринку під час здійснення купівлі-продажу електроенергії та/або допоміжних послуг, передачі та розподілу, постачання електроенергії споживачам.
Відповідно до ст. 7 Закону від 02.03.2015 № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають різні види господарської діяльності, включно з діяльністю у сфері електроенергетики, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом № 2019.
Повертаємось до Закону № 2019 і у ст. 8 бачимо, що господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачам, зберігання енергії, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадяться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії, якщо інше не передбачено цим Законом.
Сподіватися на те, що йдеться про споживачів, якими є винятково фізособи у розумінні Закону від 12.05.1991 № 1023-XII «Про захист прав споживачів», не варто, оскільки у Законі № 2019 є власне визначення цього терміну: споживач – це фізособа, у тому числі фізособа-підприємець, абоюрособа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Згідно зі ст. 56 Закону № 2019 постачання електроенергії споживачам здійснюється електропостачальниками,які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електроенергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
У ст. 8 Закону № 2019 зазначено, що Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, розподілу електричної енергії малими системами розподілу, постачання електричної енергії споживачу, зберігання енергії, агрегації, трейдерської діяльності, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця затверджуються Регулятором. Тобто Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП).
Наразі діють Ліцензійні умови, затверджені постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1467 (далі – Ліцензійні умови № 1467).
Згідно з п. 1.3 гл. І Ліцензійних умов № 1467 діяльність з виробництва(!) електричної енергії суб’єктів господарювання підлягає ліцензуванню (крім випадків, визначених цим пунктом):
- якщо сумарна встановлена потужність електрогенеруючого обладнання на одній площадці вимірювання перевищує 5 МВт або якщо загальна сумарна встановлена потужність електрогенеруючого обладнання на всіх площадках вимірювання перевищує 20 МВт;
- незалежно від встановленої потужності об’єкта електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії – лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), виробництво електричної енергії на якому підлягає стимулюванню відповідно до закону шляхом встановлення «зеленого» тарифу або аукціонної ціни.
Діяльність з виробництва енергії суб’єктів господарювання не підлягає ліцензуванню, якщо електроенергія виробляється:
Повний текст тут: https://uteka.ua/ua/author/aleksandr-nikolaevich-efimov