Уявіть собі обсяг УСІЄЇ інформації про Адвокатську фірму “Єфімов та Партнери”, як певну масу чогось. А тепер порівняйте цей обсяг із інформацією на сайті нашої Фірми. Гадаю, що не важко відповісти на питання про те, який обсяг інформації більший. Очевидно і зрозуміло, що на сайті нашої Фірми представлена лише частина інформації про нашу Фірму. Існує й інша частина цієї інформації, яка за певних обставин на сайт не потрапила і не потрапить. Це інформація про фінансовий стан Фірми та усіх її працівників; інформація про те, скільки кави у шафі біля кавоварки; інформація про те, як себе почуває Наталя чи Слава; що ми планували робити на новорічні свята і куди ми їдемо у наступний четвер; що я розповідаю Глібу, Ігорю для того, щоб вони змогли відчувати себе повноцінними членами нашого колективу. Багато ще інформації не знайшло і не знайде місця на нашому сайті, який на сьогодні є мабуть що одним з небагатьох джерел інформації про нашу Фірму.
Питання друге: хто вирішує, скільки і якої інформації повинно бути на сайті в інших джерелах інформації про нашу Фірму? У цьому разі це Партнери та ті працівники, до чиєї компетенції це входить. У будь-якому разі існують конкретні люди, які вирішують скільки і чого дізнається суспільство про нас. Але у будь-якому разі не усе, що є насправді, а лише те, що пройде через фільтр повноважень такої людини.
Колись я супроводжував продаж одного банку. Перша угода, яку підписали між собою продавець і покупець, була угода про порядок розкриття інформації. У цій угоді було чітко прописано, яку і коли інформацію про продаж банку отримає суспільство.
Не думаю, що треба докласти багато зусиль, аби переконати Вас у тому, що стосовно політичних партій, громадських організацій, державних та недержавних установ, уряду та Верховної Ради, Президента, інших конкретних людей існує той же самий підхід. Хтось чітко визначає та вирішує, скільки і якої інформації потрапить у засоби масової інформації. І цей обсяг інформації формується таким чином, щоб створити певний імідж тому, про кого така інформація видається назовні. То ж у ЗМІ ми маємо в результаті не повну інформацію стосовно тих чи інших подій, тих чи інших людей, а лише ту її частину, яка формує потрібний імідж цим подіям і людям. І цей імідж називається нашими поглядами на суспільні явища.
А тепер дайте собі відповідь на питання про те, що є менш шкідливим для нашого розуму: та спотворена інформація, яку ми читаємо в газетах та бачимо на телеекранах, чи взагалі її відсутність? Можливо відповідь на це питання вкаже Вам, чи варто стільки часу витрачати на телевізор та інші ЗМІ. Можливо краще у кінці тижня побачити якісь підсумки на якомусь каналі, а увесь час який вивільниться подарувати своїй родині та друзям?