EXPERTUS. Головбух
Питання: Як здійснити виплату дивідендів Власнику Адвокатського бюро, які особливості, строк, оподаткування?
Засновник – фізична особа, бюро – платник єдиного податку 3 групи?
Відповідь: Відповідно до ст.961 Цивільного кодексу України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) – це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та установчих документів товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об’єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи. Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом, зокрема, брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі – Закон про адвокатуру) адвокатська діяльність – це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Захист – це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Інші види правової допомоги включають види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Відповідно до ст.2 Закону про адвокатуру адвокатура України – це недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Згідно зі ст.4 Закону про адвокатуру адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Адвокатське бюро (АБ) є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив (ст.14 Закону про адвокатуру). Враховуючи таке визначення назва адвокатського бюро типу «Прізвище і партнери» виглядає дещо нелогічною, оскільки, якщо йдеться про партнерів, то швидше за все це вже було би об’єднання, а не бюро. Та практика йде тим шляхом, що адвокатських бюро, в назві яких є слово «партнери» в Україні зареєстровано немало. Принаймні можна було би говорити про те, що партнери в такому бюро є не зовсім рівними.
Податківці притримуються точки зору, що застосування спрощеної системи оподаткування фізичними особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність, ПКУ не передбачено. При цьому фізична особа-підприємець не може здійснювати адвокатську діяльність та до доходів, отриманих від провадження адвокатської діяльності, не може бути застосовано спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
Разом з тим податківці не заперечують щодо одночасного перебування фізичної особи у двох статусах. Згідно з нормами Закону «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» та ПКУ для фізичної особи, яка провадить незалежну адвокатську діяльність, не передбачено обмежень щодо одночасного здійснення підприємницької (відмінної від адвокатської) діяльності, не забороненої законом, у разі реєстрації такої особи підприємцем (https://zp.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/691322.html).
Цікавою в цьому плані є ІПК ГУ ДФС в Закарпатській області від 28.05.2019 № 2407/І/07-16-13-08-00-10/ІПК. Суть її у відповіді на запитання, бути адвокату ФОПом, чи не бути. Адвокату бути ФОПом цікаво тим, що ФОП-спрощенець, як було вже прораховано вище, може нести значно нижче податкове навантаження, аніж самозайнята особа.
Податківцям, звісно ж, цікавим є протилежне. Вони вважають, що фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності, так як адвокатська діяльність не є підприємницькою і не може здійснюватися фізичною особою – підприємцем. Посилаються податківці при цьому на ч.3 ст.4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до якої адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання (організаційні форми адвокатської діяльності), та ч.1 ст.13 цього ж Закону, відповідно до якої адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Тобто профільний адвокатський закон прямо вказує на те, що адвокат є не підприємцем, а самозайнятою особою. А п.291.3 ст.291 ПК України спрощену систему оподаткування передбачає виключно для підприємців. Для фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність спрощена система оподаткування не передбачена.
З усього наведеного вище, ГУ ДФС робить висновок про те, що «фізична особа – підприємець не може здійснювати адвокатську діяльність, а до доходів, отриманих від провадження адвокатської діяльності, не може бути застосовано спрощену систему оподаткування, обліку та звітності».
Тож, якщо ця думка податківці буде поширена на адвокатську діяльність в цілому, а не лише на діяльність самозайнятих адвокатів, то статус адвокатського бюро як платника єдиного податку також може бути поставлений під сумнів, з тим нюансом, що адвокат може одночасно перебувати і в статусі платника єдиного податку і в статусі самозайнятої особи, адвокатське бюро – ні. Йому доступний лише один статус.
Щодо дивідендів слід виходити з того, що зазначена ст.961 ЦК України передбачає право на отримання дивідендів, як одну із складових корпоративних прав. Однак профільний Закон про адвокатуру не регулює питання виплати дивідендів.
Більше того, метою адвокатської діяльності не передбачено отримання прибутку, на відміну від підприємництва. З точки зору оподаткування адвокатське об’єднання можна розглядати як суб’єкт господарювання – неприбуткове підприємство, за умови дотримання ним відповідних умов. А тому виплата дивідендів від прибутку, як результату здійснення адвокатської цілком може стати дискусійною темою.
Якщо ж виходити з того, що в адвокатському бюро можлива виплата дивідендів, та з того, що адвокатське буро перебуває на спрощеній системі оподаткування, то при виплаті дивідендів з них утримується і сплачується ПДФО та військовий збір.
Згідно з пп.14.1.49. ст.14 ПК України дивіденди – це платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Відповідно до пп.167.5.4. ст.167 ПКУ ставка ПДФО на дивіденди встановлюється у половинному розмірі ставки, встановленої у пункті 167.1 ПКУ – для доходів у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, корпоративних правах, нарахованих нерезидентами, інститутами спільного інвестування та суб’єктами господарювання, які не є платниками податку на прибуток. Тобто при нарахуванні ПДФО на дивіденди, що виплачуються адвокатським бюро на спрощеній системі оподаткування, застосовується ставка податку – 9%.
Окрім ПДФО сплаті підлягає ще й сума військового збору за ставкою 5% відповідно до п.161. Підрозділу 10. Інші перехідні положення ПКУ.
Як вже було зазначено, Закон про адвокатуру не регулює порядок виплати дивідендів адвокатськими бюро. Тож у цьому плані, відсутні якісь обмеження щодо строків та сум виплати дивідендів. Проте слід не забувати, що дивіденди виплачуються з чистого прибутку, а це означає, що прибуток має бути зафіксований у звітності адвокатського бюро, і стосовно нього власником адвокатського бюро має бути прийнято рішення про спрямування його на виплату дивідендів.
Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, рахунок 67 «Розрахунки з учасниками» призначено для узагальнення інформації про розрахунки з учасниками та засновниками підприємства, що пов’язані з розподілом власного капіталу (дивіденди, повернення часток тощо).
При цьому для обліку розрахунків за нарахованими дивідендами призначений субрахунок 671.
Отже, щодо власника адвокатського бюро, якому нараховані дивіденди, за кредитом субрахунку 671 буде відображено зобов’язання адвокатського бюро.
О.Єфімов,
Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді