EXPERTUS. Головбух
Питання: ПрАТ «Майдан-Вильський комбінат вогнетривів «в жовтні 2022 року було отримано спецдозволи на користування надрами, а саме:
спецдозвіл на користування надрами № 6647 від 18.10.2022 строком на 20 (двадцять ) років вартістю 3820000,00 грн;
спецдозвіл на користування надрами № 5434 від 18.10.2022 строком на 5 (п’ять ) років вартістю 2340000,00 грн.
Крім витрат на отримання даних спецдозволів підприємством були понесені витрати на супутні послуги: оплата вартості пакету аукціонної документації та вартість геологічної інформації – 6 % ціни спеціального дозволу на користування надрами на загальну суму 418262,76 грн. в т.ч. ПДВ 69710,46 грн. Загальна сума витрат була оприбуткована на 154 рахунку в жовтні 2022 року. В листопаді 2022 року дані нематеріальні активи прийняті до обліку і з грудня 2022 року на дані основні засоби розпочалась нараховуватися амортизація.
Згодом Оболонська окружна прокуратура м. Києва звернулася з позовом до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної служби геології та надр України та нашого підприємства про визнання недійсними результатів аукціону та анулювання даних спецдозволів.
В жовтні 2024 року Північний апеляційний господарський суд прийняв остаточне рішення про анулювання даних дозволів.
Видобуток на даних ділянках не відбувався, проводились підготовчі роботи, а саме виготовлення технічної та дозвільної документації.
З наведеної практичної ситуації прошу роз’яснити:
1) щодо можливості віднесення вартості анульованих дозволів до валових витрат періоду в якому прийнято рішення про анулювання, а саме в жовтні 2024 року (в декларації за 2024 р. включили в різниці, щоб уникнути збитків, так як підприємство-гірничодобувне)
2) чи потрібно реєструвати податкову накладну на ліквідацію основного засобу, якщо потрібно то на яку суму: на всю вартість дозволу чи на суму 418262,76 грн. в т.ч. ПДВ 69710,46 грн (6% ціни спецдозволу)?
Відповідь: При відповіді на це питання слід починати з ПДВ для вибудування логіки такої відповіді.
Відповідно до п.198.5. ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об’єктом оподаткування відповідно до статті 196 ПКУ (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 ПКУ) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 ПКУ).
Гадаю, посиланням саме на цю норму ПКУ контролюючий орган вважатиме, що обов’язок зареєструвати «компенсуючу» податкову накладну на вартість пакету аукціонної документації та вартість геологічної інформації – 6 % ціни спеціального дозволу на користування надрами на загальну суму 418262,76 грн. в т.ч. ПДВ 69710,46 грн.
Це дасть контролюючому органу стверджувати, що усі інші витрати, пов’язані з придбанням дозволів та підготовкою до їх використання, не можна вважати витратами, пов’язаними з господарською діяльністю. Підтверджуватимуть вони це, аргументуючи посиланням на рішення ПАГС.
Це фіскальне бачення ситуації.
Проте є й інше.
Так, Мета здійснення операції («ділова мета»), є тим критерієм, за яким суди оцінюють реальність такої операції, що пов’язує її з господарською діяльністю, та створює підстави для врахування витрат по такій операції, які зменшують фінансовий результат до оподаткування. Кожна господарська операція обов’язково має бути спрямована на отримання позитивного економічного ефекту, як-то приріст (збереження) активів та/або їх вартості, створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Враховуючи ризиковий характер підприємницької діяльності та певні об’єктивні причини, економічний ефект може не настати взагалі, однак платник податку повинен надати докази на підтвердження економічної доцільності операції або непереборних обставин, які унеможливили отримання економічного ефекту. При цьому суди окремо наголошують на тому, що економічний ефект господарської операції не може бути спрямовано виключно чи переважно на відшкодування з бюджету податку на додану вартість (Постанова КАС ВС від 21 січня 2020 по справі № 2а-0870/1161/11).
У вказаній постанові КАС ВС зазначив: «Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника та лише за таких умов платник податку має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.
Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов’язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту – приросту (збереження) активів та/або їх вартості, створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
Проте, не обов’язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об’єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності».
Тож, якщо спір щодо права на витрати і податковий кредит дійде до суду, то платнику податків буде, принаймні, на що посилатися.
О.Єфімов,
Старший Партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді