EXPERTUS. Головбух

Питання: ТОВ «Хюндай Мотор Україна» є офіційним Дистриб’ютором HYUNDAI MOTOR COMPANY і його підрозділів, (далі по тексту – Виробник), що випускають високоякісні автомобілі марки Hyundai, оригінальні запасні частини, аксесуари, мастильні матеріали (далі по тексту – Товар).

ТОВ «Хюндай Мотор Україна» імпортує товар, займається просуванням товару на ринку України і реалізує кінцевому споживачу через дилерську мережу.

Відповідно до дилерського договору:

Дистриб’ютор – суб’єкт господарювання, який уповноважений виробником на здійснення продажу транспортних засобів та їх складових частин і організацію проведення передпродажної підготовки, гарантійного та післяпродажного обслуговування через свою дилерську мережу.

Дилер – суб’єкт господарювання, який уповноважений дистриб’ютором на здійснення продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, матеріально-технічна база якого відповідає основним критеріям оцінки торгово-сервісних потужностей і  який від свого імені здійснює на договірних засадах продаж транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, проводить передпродажну підготовку, гарантійне та післяпродажне обслуговування.

Маркетингова стратегія Дистриб’ютора передбачає підтримку дилерської мережі у вигляді реклами, інформаційних послуг, а також просування товару на ринку в т.ч. шляхом розвитку напряму роздрібного кредитування, що направлено на збільшення обсягів продажу автомобілів.

З метою стимулювання збуту автомобілів, які є досить дорогим товаром з високою конкуренцією на ринку, ТОВ «Хюндай Мотор Україна» уклав Договори про надання інформаційних послуг з декількома банками.

Предметом даних договорів є:

надання Виконавцем  послуг з інформування Клієнтів/Покупців щодо програм кредитування на придбання автотранспортних засобів марки Hyundai, що реалізує Замовник та/або мережа уповноважених торгових представників Замовника (за текстом цього Договору – «дилери»), перелік яких погоджений Сторонами з подальшим наданням Клієнтам кредитів за програмами споживчого кредитування Hyundai Finance.

За результатами наданих послуг (результатом яких є видача Банком  Кредиту Клієнту) складається Акт наданих послуг.  Під звітним періодом розуміється період з 01-го по останнє календарне число кожного календарного місяця.

Акт складається Виконавцем на підставі узгодженого обома Сторонами відповідного Звіту про кількість Клієнтів, залучених Виконавцем Клієнтів у звітному періоді. У звіті вказується назва дилера, ПІБ покупця, назва, № кузова і вартість автомобіля придбаного в кредит.

          Вартість наданих за Договором послуг Виконавця становить % від ціни продажу кожного транспортного засобу марки Hyundai з врахуванням ПДВ, зазначеної у рахунку-фактурі з автосалону, що був придбаний Клієнтом у Замовника або у його дилерів з використанням Кредиту (в т.ч. ПДВ).

 

В результаті виконання вищевказаних договорів:

 

Дистриб’ютор отримує:

• Конкурентну перевагу, збільшення продажів. Нижчі ставки приваблюють більше покупців і стимулюють купівлю товарів у кредит. Підприємство може швидше реалізувати товар, особливо дорогі товари або ті, які мають високу конкуренцію.
• Витрати. Платежі банку за зниження ставки є витратами для підприємства, але вони можуть бути компенсовані вищими обсягами продажів та прибутком.

 

Таким чином, Дистриб’ютор створює один із маркетингових інструментів, що дозволяє підприємству зробити свої товари більш привабливими для покупців, які купують товар у кредит.

 

Питання:

Дистриб’ютор реалізує свою маркетингову стратегію створюючи конкурентну перевагу, чи потрібно це оформляти наказами, політиками чи це є звичайними подіями операційної діяльності?

Нам відома позиція органів ДПС, які вважають, що це не витрати господарської діяльності Дистриб’ютора, якщо право власності на товар вже перейшло до дилера. Проте ми вважаємо, що такий маркетинговий інструмент як кредитування на пільгових умовах дає нам можливість підтримувати достатній рівень продажів та надає нам конкурентну перевагу.

Які мають бути оформлені документи (розпорядчі та первинні), щоб пов’язати ці витрати з господарською діяльністю Дистриб’ютора??

Відповідь: Як видно із самого запиту, мета платника податків полягає в тому, щоб витрати, пов’язані зі стимулюванням продажів, пояснити податківцям і суду як такі, що дійсно є витратами, пов’язаними з господарською діяльністю, та мають право впливати на фінансовий результат до оподаткування.

І тут слід виходити з того, що податківців переконати важче, аніж суд, хоча й судді не завжди є об’єктивними та буває, що схиляються у фіскальний бік. Наприклад, якось в суддя апеляційного адміністративного суду висловив таку думку: «А для чого рекламувати Кока-колу? Її ж і так усі знають». І таке упереджене ставлення до маркетингу довелося непросто долати в суді.

Переконати податківців можна хіба що, давши їм зрозуміти, що в суді вони програють з ймовірністю 250%. Та й то це не гарантія їх об’єктивного мислення. Адже у них, зазвичай, стереотипне мислення щодо маркетингу. У них в пріоритеті в уяві мета маркетингу – це штучне завищення витрат з метою ухилення від сплати податку. А там, де вони бачать ухилення від сплати податку, критичне мислення припиняє працювати.

Тож, всю свою увагу у наведеній ситуації варто зосередити на підготовці до суду, навіть якщо його вдасться уникнути. І таке, варто повірити, буває. Як то кажуть мудрі: «Хочеш миру, готуйся до війни».

 

Тож, про судовий процес.

Відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми. І тут найважливішою є вимога достатності доказів. Відповідно до ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

УВАГА!!! Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тобто задача представників платника податків – за допомогою доказів вплинути на суддю і сформувати його внутрішнє переконання, що маркетингові послуги тісно і прямо пов’язані з метою стимулювання продажів.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Для цього достатньо уявити себе не місці судді (бажано «фіскально упередженого») та сформувати той перелік доказів, який дав би ВАМ досягти внутрішнього переконання, що відповідний перелік доказів є достатнім, щоб дійти висновку про необхідність зазначених у питанні маркетингових послуг.

При цьому важливим є не лише обсяг та перелік документів, а й їх зміст.

Щодо переліку документів слід його мати таким:

• аналіз ринку та обґрунтування маркетингового відділу чи фахівця щодо необхідності та ефективності отримання відповідних маркетингових послуг;
• наказ керівника про необхідність маркетингових досліджень;
• договір про надання інформаційно-консультаційних послуг із деталізацією: перелік послуг, строки, терміни, місце надання, очікувані результати;
• план заходів або технічне завдання – обов’язково для рекламних витрат, пов’язаних з донесенням до потенційних покупців наявної можливості придбати авто у кредит на вигідних умовах;
• звіт про надання маркетингових послуг: опис проведених робіт, статистика, результати (наприклад, зростання обсягу продажів та наявний потенціал такого зростання на майбутнє);
• акт прийому-передачі послуг з детальним описом результату (економічного ефекту) від отриманих послуг;
• самі докази результату (економічного ефекту): відео, фото, скріншоти банерів, рекламних роликів, сторінок із сайту, статистика опитування покупців (бажано, щоб при опитуванні покупці заявляли, що на рішення придбати автомобіль вплинули саме умови вигідного кредитування).

 

 

Звісно і зрозуміло, що витрати не завжди можуть виявитися виправданими. Для більшої впевненості в суді варто таки мати економічний ефект від отриманих маркетингових послуг.

Але, навіть, якщо ефект ще не настав, а податківці вже запитують, варто не забути думку Верховного Суду щодо мети здійснення операції («ділової мети», до якої часто апелюють податківці): «Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника та лише за таких умов платник податку має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов’язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту – приросту (збереження) активів та/або їх вартості, створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Проте, не обов’язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об’єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.» (Постанова КАС ВС від 21 січня 2020 по справі № 2а-0870/1161/11).

 

  О.Єфімов,

Старший Партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді