EXPERTUS. Головбух

Питання: Фізична особа створила торгову марку, зареєструвала її. Вирішила створити ТОВ на загальній системі, неплатник ПДВ, і зробила експертну оцінку цієї торгової марки, і хоче її внести в статутний фонд і продавати франшизу.

Які податкові наслідки для фізичної особи і для підприємства?

Якщо продавати торгову марку як інвестицію, які податкові наслідки будуть для підприємства і для фізичної особи?

Відповідь: Внески до статутного капіталу господарського товариства не вважаються доходом, оскільки відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV доходи – це збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов’язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Оскільки фізична особа не придбала, а створила торговельну марку, то відсутні підстави стверджувати, що у неї виник дохід у вигляді різниці між експертною оцінкою, за якою така ТМ була внесена до СК ТОВ, та витратами на її придбання.

Щодо іншого питання.

Франшиза або франчайзинг – це вид партнерства, коли одна сторона (франчайзер) передає другій стороні (франчайзі) за плату (паушальний внесок) право на певний вид підприємництва, використовуючи розроблену бізнес-модель його ведення: діяти від свого імені, використовуючи технологію, сировину, товарні знаки та/або бренди франчайзера. Тож, франшиза – це «оренда» торгової марки і використання франчайзі перевіреної та «робочої» бізнес-моделі франчайзера. В українському законодавстві франшиза має назву комерційної концесії.

Відповідно до ст.366 Господарського кодексу України (скасований, але для інформації) за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов’язується надати другій стороні (користувачеві) на строк або без визначення строку право використання в підприємницькій діяльності користувача комплексу прав, належних правоволодільцеві, а користувач зобов’язується дотримуватися умов використання наданих йому прав та сплатити правоволодільцеві обумовлену договором винагороду.

Договір комерційної концесії передбачає використання комплексу наданих користувачеві прав, ділової репутації і комерційного досвіду правоволодільця в певному обсязі, із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери підприємницької діяльності.

Тож, для того, щоб юридична особа, створена фізичною особою, мала право передавати у комерційну концесію право використання ТМ, вона повинна володіти цією ТМ: або отримати цю ТМ у власність, наприклад, як вклад до статутного капіталу юридичної особи, або ж у користування за ліцензійним договором.

Відповідно до пп.14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПК України роялті – це будь-який платіж, в тому числі платіж, що сплачується користувачем об’єктів авторського права і (або) суміжних прав на користь організацій колективного управління, відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані: 

• як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»);
• за придбання примірників (копій, екземплярів) об’єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);
• за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;
• за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України;
• за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.

Визначення терміну «роялті» також міститься у міжнародних угодах про уникнення подвійного оподаткування, які Україна уклала з іншими країнами, та НП(С)БО.

Отже, отримані платежі у вигляді роялті є доходом ТОВ і збільшуватимуть фінансовий результат до оподаткування. Та обставина, що ТМ була отримана ТОВ як вклад до СК, не змінює цей висновок.

У випадку ж продажу ТМ іншій особі у ТОВ виникатиме дохід, який збільшуватиме фінансовий результат до оподаткування за загальним правилом.

  О.Єфімов,

Старший Партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді