EXPERTUS. Головбух

Питання: За договором кредиту від нерезидента ТОВ винне сплатити 90 тис доларів відсотків.

Компанія наразі із заблокованими рахунками, так як засновником є громадянин Республіки Білорусь. Згідно з податковою звітністю збиток компанії складає 600 тис грн.

Нерезидент готовий простити борг по відсотках, але ж тоді цю суму необхідно буде включити в доходи компанії, що складе приблизно 3,8 млн грн, відповідно виникне податок на прибуток, який компанія не зможе сплатити.

Питання: чи можна додатковою угодою передбачити прощення умовно 15 тис доларів, а на 45 тис доларів підготувати додаткову угоду про продовження строку виплати відсотків щоб не виник податок на прибуток, який компанія не зможе погасити?

Чи не виникне в ДПС питань чому прощена не вся сума боргу?

Відповідь: Одразу слід зауважити, що важливим є не те, чи виникнуть питання у ДПС щодо прощення не усієї суми боргу, а те, чи будуть у платника відповіді на такі питання, які зможуть переконати податківців не конфліктувати з платником. Тож, зосередимося на правомірності прощення частини, а не усього.

Згідно зі ст.605 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов’язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Для настання наслідків прощення боргу сторони зобов’язання мають укласти відповідний договір. За ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Тож, припинення обов’язку зі сплати процентів за кредитним договором цілком може бути врегульовано шляхом укладення договору.

Згідно зі ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. А за ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, враховуючи наведені норми законодавства, слід стверджувати, що укладення договору між кредитором-нерезидентом та боржником-резидентом, за яким частина боргу зі сплати процентів за кредитним договором прощається кредитором і припиняється, а сплата іншої частини переноситься на пізніший термін, цілком відповідає чинному законодавству України.

  О.Єфімов,

Старший Партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді