Часто ті, хто просить грошей у нас через рекламу, прагнуть нашої довіри та випрошують її у нас. Та чи можна довіру випросити?

Довіра між людьми – це впевненість у тому, що хтось поводитиме себе у певних справах відповідним чином (чи не поводитиме). Але у будь-якому разі це впевненість. І ґрунтуватися вона може на відповідному досвіді того, хто довіряє. Наприклад, якщо одна людина у іншої позичала гроші кілька разів, та завжди повертала ці гроші своєчасно і у повному обсязі, навіть не натякаючи на затримку через щось, то до неї виникає довіра. І полягає ця довіра у впевненості щодо певних майбутніх дій позичальника. Позичальникові завдяки його попереднім діям довіряють.

А от відсутність таких попередніх дій позичальника, чи порушення ним своїх зобов’язань призводять до втрати довіри до нього. Так, якщо Ваш сусід позичив у Вас 100 грн. на місяць, а повернув за три місяці, то, позичаючи наступного разу, Ви зважуватимете на цей факт. Або ж взагалі скажете, що цього разу можливості не маєте. Що би він Вам не казав.

Отже, для довіри чи її втрати потрібні відповідні вчинки, а не слова та випрошування. А коли ці вчинки замінюють словами, то виходить, що на вчинки, що заслуговують довіри людина не здатна. Бо якщо здатна, то слів не потрібно.

Отже, той, хто прагне чиєїсь довіри, обманює, бо той, хто таку довіру має внаслідок власних дій та вчинків, не має потреби про це говорити.

Просте питання пояснить Вам цей висновок: “Якому банку Ви довірите свій вклад у 100 000 грн.: тому, куди Ви вже вкладали кошти та своєчасно отримували їх назад, чи тому, який переконує Вас довіритися йому, хоча послугами якого Ви ще жодного не користувалися? Навіть якщо другий банк запропонує Вам на пару відсотків вищу ставку“.

Якщо Ви робите свою роботу максимально якісно, Вам довірятимуть. Якщо ж віддаєтеся їй не усі Ваші вміння, можливості і сили, то слова допоможуть хіба, щоб обдурити замовника.

То ж бажаю Вам довіряти і бути тим, кому довіряють!!!