Закінчуючи викладати студентам курс цивільного процесуального права, я як завжди, побажав їм усього доброго і хотів сказати, як зазвичай кажу у подібних ситуаціях: «Завжди буду радий Вам допомогти». Але зупинився, бо подумав собі, що означає ця фраза.
А означає вона ось що: «Коли у Вас, любі студенти, виникне потреба у моїй допомозі, я буду радий тому. Потреба ж у моїй допомозі у Вас виникне тоді, коли Ви самі з чимось не зможете впоратися, потрапите в халепу, виплутатися з якої Вам допоможе лише моя допомога. Без неї Вам не обійтися. От тоді Ви зрозумієте, що я для Вас значу. А я гордитимуся тим, що залишаюся Вам потрібним. То ж без мене Вам у житті справитися з труднощами буде важко. А це значить, що я буду радий, коли Ви зрозумієте, скільки я для Вас значу, і тим самим я зможу потішити себе, усвідомивши моє значення для Вас».
Згоден, що Ви так не думаєте. Принаймні думаєте, що так не думаєте. Тоді скажіть собі самі, що саме Ви думаєте, коли говорите цю фразу, адже Ви її точно не раз вживали. А може взагалі нічого не думаєте? Перечитайте написане вище курсивом ще раз, але зробіть це повільно, уважно і глибоко.
Згадав, що десь читав, що справжній батько – це не той, хто є опорою дитині, а той, хто навчив дитину без тієї опори обходитися. Але ж зізнайтеся собі самі, як хочеться, щоб наші діти в нас знайшли собі опору. Буду дійсно радий, якщо помилився і Ви не хочете бути опорою власним дітям.
Сам я не хочу бути опорою моїм дітям. Не хочу радіти, коли мої студенти-випускники матимуть потребу у моїй допомозі. Адже це означає, що їм зле і конче потрібна допомога, а чия вона буде, то вже не важливо.
Поміркувавши так, закінчив навчальний рік із моїми студентами 2013 року словами: «Завжди допоможу Вам і будь-кому іншому, кому моя допомога потрібна. Але радіти тому, що Вам потрібна моя допомога не буду. Буду радий, якщо Вам моя допомога не знадобиться. І Ви станете фахівцями, які здатні обійтися без допомоги».