У відповідь на мій лист про Вавилонське стовпотворіння (http://yefimov.com.ua/?p=971) отримав роздуми про мову. Й сам про це іноді думав. Гадаю, що мова потрібна для того, щоб поділити навколишню реальність на певні частини, кожна з яких отримує своє власне слово. І оскілки кожен народ робив це на свій лад, мабуть саме тому дослівний переклад з однієї мову на іншу не завжди буває точним. І це, не враховуючи те, що слова самі по собі не завжди охоплюють те, що ними названо.
Еріх Фромм висловив таку думку: «Worte sind Gef??e, die wir mit Erlebnissen f?llen, doch diese quellen ?ber das Gef?? hinaus» (Erich Fromm «Die Kunst des Lebens»). Перекладаю: «Слова – це сосуди, які ми наповнюємо враженнями, але ці враження часто в ці сосуди не поміщаються».
Тож висловити, тобто сказати словами, свої почуття, враження та ін. можна лише приблизно. Спробуйте пояснити комусь, що для Вас означає слово «затишно». Вийшло?
А от на яку думку мене наштовхнув лист, про який я згадав на початку: кожен народ, створюючи свою мову, вкладав у певні слова певний зміст, певні відчуття. У залежності від того можна й сам народ зрозуміти. Німці, наприклад, дуже полюбляють префікси відривати від дієслів і ставити їх у кінці речення. Не дочитавши чи не дослухавши до кінця речення, можна не зрозуміти, про що йдеться. Мабуть саме тому електронні перекладачі з німецькими текстами справляються погано, а спілкуватися німецькою можна, лише слухаючи та проговорюючи кожне речення до самого кінця.
Італійці полюбляють скорочувати мову за рахунок непотрібних слів. Вони часто не використовують займенники: зрозуміло, що якщо «йду», то «я», а якщо «співаєш», то «ти». Проста фраза: «Я тебе кохаю» в італійській мові складається з п’яти літер: «Ti amo».
Зміст кожного слова у тій чи іншій мові можна ще зрозуміти за допомогою похідних чи однокорінних з ним слів. Наприклад, «прихильники» когось «прихиляються» до когось, а «поклонники» – «поклоняются» комусь. Існує ж різниця між цими дієсловами. А ще подумайте, чому в українських школах діти пишуть «твори», тобто «творять», а в російських «сочинения», тобто «сочиняют».
Може це тому, що різні народи, створюючи мову, й думали по-різному? А може й зараз думають по-різному?
А може й люди, які обирають, якою мовою їм говорити, думають по-різному?