Наприкінці грудня 2011 року я Вам писав про моє сприйняття конкуренції, про те, що усі шедеври, які ми маємо, створені не завдяки, а всупереч конкуренції. Про всяк випадок я розмістив той лист на моєму сайті (http://yefimov.com.ua/?p=541).
Хочу ще раз повернутися до цієї теми і пояснити Вам шкідливість конкуренції іншим прикладом. Я пишу статті для газети «Бухгалтерія». Почитати їх можна теж на моєму сайті у розділі «Публікації». Так от, уявіть, що у мене є конкурент, який отримав таке ж саме замовлення, як і я: написати статтю для газети «Бухгалтерія» про нечесний бізнес на три сторінки. Поставлять саме ту статтю, яка буде кращою, більше сподобається редакції. Одну з двох. Кращу.
Якщо я приймаю такий виклик і пишу статтю, то я не можу не усвідомлювати, що моя стаття буде надрукована лише у тому разі, якщо не буде надрукована стаття конкурента. Тобто моя стаття буде надрукована лише за рахунок мого конкурента, за рахунок його статті. Хіба можете Ви сказати, що моя стаття, народжена у такій ситуації, моя робота над нею сповнені любов’ю та повагою до конкурента, до його професійних зусиль? Чи можу я зайняти його місце, не відштовхнувши його ліктями у конкурентній боротьбі? То ж мої дії спричинені бажанням перемогти, а не просто написати статтю. І досить велика частина моїх зусиль буде спрямована на те, щоб не любити конкурента.
Тепер стосовно себе. Вступивши у змагання з конкурентом, я примушую себе координувати свої дії в залежності від дій конкурента. Я не можу у змаганні, сприймаючи його саме як змагання, не орієнтуватися на тих, хто змагається зі мною. Це все рівно, що грати в теніс, ігноруючи суперника та його дії. Виходить що моїми діями при написанні статті керують дії конкурента, ігнорувати які я не можу, бо хочу виграти саме у нього, саме його перемогти. Не внутрішнє моє бажання створити із статті шедевр керуватиме мною, а зовнішні фактори – дії та поведінка конкурента. Хіба можете Ви сказати, що у цьому разі я люблю те, що народжується у мені, ту статтю, яку я пишу? Хіба можете Ви сказати, що джерелом такої статті, є мої внутрішні бажання, не спровоковані зовнішніми факторами?
Виходить, як на мене, конкуруючи, я не люблю ані конкурента, бо маю виграти саме за рахунок того, що він програє, і тому бажаю його програшу, ані себе, бо віддаюсь не власним почуттям, відчуттям і бажанням, а реакції на дії конкурента.
Хіба за таких умов міг би Моцарт писати свої опери, а Бетховен – свої сонати?
Якою була б музика Моцарта, якби він конкурував із Сальєрі? Чи якою могла би бути музика Сальєрі, якби він з Моцартом не конкурував?